Кохання

Posted on Кві 19, 2008 in Щоденник

Це все досить дивно, але я досі кохаю. Чому так?

От скажіть, чому коли людина кохає.. то згодом може недоліки іншого користувати в своїх цілях? Невже я так теж роблю? Так? Ні? Чому майже всі сідають на шию? чи то не недоліки.. а доліки..

зимову відповідь на осіннє лишу Тобі тут….

Posted on Гру 17, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 17th, 2007 at 8:40 PM

“……………………………………
Лиш за тебе люба моя
Листя падає в душі.”

листя падає, коханий?

значить в світі все гаразд!_

це зима не за горами,

над землею мерзне час…

я в Твоїх, у колискових

грію руки від зими

тиша нашої розмови

застигає на вікні.

ніч розширила зіниці…

бути поруч – бути сну…

грудень з запахом кориці…

ніжки пледом загорну…
зима..осінь
літо..осінь
небо крил моїх попросить

у тумані світло стане

тільки навесні, коханий!

13.12.2007р
Сонячний парк ,
мабуть, на іншій, але теж лавиці :*

Я знаю Тебе15 років…..

Posted on Гру 9, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 9th, 2007 at 4:53 PM

сірі гілки вже про осіньзабули,
інеєм вкрилось небесне розп*яття,
вчора,Кохане, тебе я відчуло,
значить не здійсняться людські прокляття…

значить тепер не болітиме жінці…
значить почуті молитви й прохання…
так серед літа настануть обжинки…
так серед снігу створилось кохання!

15.11.2007

на ображених балкони падають…

Posted on Гру 5, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 5th, 2007 at 9:14 PM

чому це я маю радіти, коли тобі знов погано?

ми- некеровані діти – піском натираємо рани…

такі ж бо тепер в нас ігри — секс називати коханням!

я не слабка, просто обридло враховувати побажання!

21.09.2007

Тобі…

Posted on Лис 14, 2007 in Зовсім не моє

Nov. 14th, 2007 at 7:42 PM

я намалюю свої бажання
моїм бажанням якраз тут місце.
мене чомусь не турбує чекання:
під боком море і давнє місто,

а ще тут поряд про Тебе спогад
про кожен день у хрустких конвертах…
пишу вірші про ключі до Бога…
в моїх бажання усе відверто…

в моїх бажаннях є трохи літа
Ти – був цим літом, та був ДАЛЕКО,
є теплі яблука соковиті,
кавун херсонський, в якому спека,

є ароматні смолисті сосни,
потертий джинс, сорочки картаті,
руде дівчисько зеленооке,
яке навчилось колись літати…

чомусь не хочеться повертатись,
чомусь здається: я тут востаннє…
дзвенить будильник – час прокидатись,
час малювати свої бажання!

12.09.2007

туберкульозу

Posted on Лис 11, 2007 in Зовсім не моє

Nov. 11th, 2007 at 6:40 PM

гримить…щоразу гримить по-новому
утома…..від себе непевної втома
стою….у легенях приглушений кашель
сьогодні вмирати страшно!

10.09.2007

Гагаріну і Ненсі

Posted on Лис 11, 2007 in Зовсім не моє

Nov. 11th, 2007 at 6:19 PM

ставали білими чорні клітинки
ставали марою жовті кружечки
дим цигарковий миттєво змінний
мене немає в старих аптечках
я – зілля спокою, сльози втоми,
я – ліки щастя, я – кров спокути
мене не раз викидали з дому
мене не раз ти бажав забути
затемнення в глибині тоннелю
захоплення у дитячий спогад
старі підлоги, високі стелі
ми – діти Сонця, ми – ключ до Бога…

10.09.2007

Дякую тому, кого Кохаю…….няв!

Posted on Вер 25, 2007 in Зовсім не моє

Sep. 25th, 2007 at 7:30 PM

Я знов щаслива, значить я живу!
Мені для щастя треба небагато:
Лиш мати душу пристрасну й живу,
І ,чого хочу, вміти досягати!

І вміти в людях бачити людей –
Творіння Божі, що жадають дива,
І починати кожен новий день
Цими словами: “Знову я щаслива!”

Натка

археологу Тьомі

Posted on Вер 19, 2007 in Зовсім не моє

і знову здається мені чотирнадцять…
я мрію – ось виросту – буду ТУТ жити!
ну як же я знову могла закохатись?
а з іншого боку: ну як не любити?

я мрію, що ти запитаєш: як звати?
і де я живу? і що викладаю?
і будемо вдвох ми на кухні стояти:
ти з рибою, я з незавареним чаєм:)

у мене всьо хлопці, у тебе обручка…
у мене Полтава, у тебе розкопки,
нас в різних містах зачекалися учні,
конспекти, шпаргалки, музейні підробки…

уперше в житті зізнаюся в коханні
тому, хто ніколи мені не подзвонить
та я відчуваю, душевні блукання
ця казка про НАС дуже скоро розгонить.

так добре від того, що ти ходиш поруч,
що зрідка мені посміхаєся в вуса,
а я затихаю, коли ти говориш…
я завтра поїду, за рік повернуся!

я вірю в дива і для мене ти – диво!
бо крила нові відчуваю спиною!
спасибі за те, що я знову щаслива,
спасибі за те, що знов стала собою!

19.09.2007

ЖИТИ ХОЧЕТЬСЯ!!! НАРЕШТІ!!!

Posted on Чер 14, 2007 in Зовсім не моє

Jun. 14th, 2007 at 11:24 PM

колись я теж була маленька….жила в кімнаті з зеленими шпалерами, “не довіряла” великим м*яким іграшкам…..і слухала ЦЕ……тато вмикав у великому чорному “Sharp”-і різні касети………..

пінк флойд — рожеве порося — два перших англійських слова, які я вивчила!!!….
пінк флойд — пройшло років 17….і відкіля я знаю усі слова цих пісень?????????

…..і нічого більше не чую…вся музика позаду, в кутку, вона -ніщо…..ЦЕ – все!! НАРЕШТІ хочеться ЖИТИ!!!

…Daddy’s gone across the ocean,
Leaving just a memory,
A snapshot in the family album.
Daddy, what else did you leave for me?
Daddy, whatcha leave behind for me?
All in all it was just a brick in the wall.
All in all it was just the bricks in the wall…

було варте моєї уваги! ….слухаю вже 55 раз

Posted on Чер 11, 2007 in Зовсім не моє

Jun. 11th, 2007 at 4:00 PM

Давай приколимся, пройдём по бордюру крыши.
Будем говорить друг другу голосом потише,
О том что будем делать, как придём домой,
Я буду под тобой или ты подо мной.
Давай приколимся, как будто светофора нет.
Пойдём вперёд под колёса, на красный свет!
Или поедим на автобусе куда нибудь,
А денег нет, билета тоже как будто бы и нет.
Или нажрёмся водки и пойдём к твоим родителям,
Или моим, и подтвердим, что ты беременна.
Давай в аптеке купим сотню презирвативов,
И подарим их всем не красивым.
Давай приколимся как будто потеряем память,
И что друг друга не понимаем и впервые видим.
А вечером в кино, на самый дерьмовый фильм,
Да к чёрту оно всё пошло, к чёрту этот мир.
Давай крикним в окно, что мы думаем об этих людях,
Давай рядом проснёмся, а вставать не будем.
Давай угоним тачку, и подарим её школьникам.
Давай приколимся, Давай приколимся!!!
Как будто мы умерли в двоём, в один день.
Напишем на стене кровью, какую нибуть хрень.
Давай не будем говорить друг с другом.
Ты прогонишь моего друга, а я твою подругу.
Давай приколимся хотя бы как нибуть,
Хотя бы пять минут. И люди не поймут.
Да к чёрту пусть идут. Я не держу их тут.
Мне плевать, что обо мне подумают.
А иначе, в дурдом упрячут.
Смерительную рубаху напялят и не как иначе.
А Пока люди воюют и делают детей.
Давай приколимся эй, эй.

Вся суматоха, мне похуй.
С тобой мне хорошо, без тебя плоха!
Мы живём как крысы лабораторные,
Подчиняясь каким то устоям, законам.
Давай приколимся, мне этого не хватало.
Серость дней достала, забав мало.
Давай приколимся, сидим ничего не делая,
Займёмся делом. Займёмся делом!
Давай приколимся найдём иголку в стоге сена,
В тёплой ванне перережим свои вены.
Матами распишем всю кремлёвскую стену.
Давай приколимся и станет море по колено.
Давай приколимся, возьмём боян и ускоримся.
Откинемся на спину, беленой сна укроемся.
Давай приколемся, в порнухи снимемся.
Давай приколемся. Давай приколемся.
Как Бони и Клайд будем грабить банки.
Зимой сядем на велик, летом на санки.
Давай приколемся проведём ночь на кладбище.
Засадим поле канаплёй и там устроим пастбище.
Создадим друг друга восковые фигуры.
Я откликнусь на дурака, ты на дуру.
Посвятим, друг другу повести.
Давай приколемся, давай приколемся.
Давай подруга, всю в доме перебьём посуду.
И пусть соседи по площадки слышат нашу ругань.
Потом друг другу громка, скажем, что расстаемся.
Давай поженимся и сразу разведёмся.
Давай накуримся прямо на крыльце отдела.
Заботясь лишь о том, что бы фольга не прогорела!
И на ментов потом посмотрим крайне удивлённо,
Мол, мы не знали, что это противозаконна.
Давай приколемся, в рулетку русскую с играем,
Но так что б не один, а шесть патронов в барабане.
Давай приколемся. На осечку понадеемся
Вдруг повезёт и мы с тобой всё же не застрелимся.
Давай представим, что у нас есть крылья.
И сможем полететь, если поверим сильно.
А взлётной полосой пусть станет крыша небоскрёба.
И пусть про нас напишут в статье про пару долбаёбов.
Взявшись за руки что бы вместе разбиться.
С ума сошедших вообразивших себя птицами.
Наши с тобой портреты будут во всех газетах.
Мы станем, знамениты, жаль что посмертно.
Журналисты решат, что мы с тобой адепты.
Какой ни будь нелепой секты, похуй на это.
Просто давай приколемся, весь мир один большой прикол.
Где дураки смеются над делами дураков.

Відцвіли помаранчеві квіти

Posted on Тра 30, 2007 in Щоденник

Відцвіли помаранчеві квіти
Листопадової весни.
Що із ними тепер робити?
Як прогнати тривожні сни?
Чим заповню порожню душу,
Що вміщала в собі майдан?
Де я руки подіти мушу,
Що звільнилися від кайдан?
Що робить охоронцям-янголам,
Котрих Бог нам послав мільйон?
До небесних казарм відлітає
Їх пошарпаний легіон.
Ще відлунюють барабани
В барабанних перетинках вух,
І ятрить помаранчеві рани
На майдані пробуджений дух.
Я готовий тепер щомиті
Зло долати в кривавім герці.
Революція не закінчиться,
Якщо переможе в серці.

p_lucky – ‘Втеча’

Posted on Тра 30, 2007 in Не моє художнє

Я чувствую силу, как чувствуют боль,
Я хочу дойти до конца,
Я безумная чайка, летящая вдоль
Кольца, что стало прямой.
(С) Ольга Арефьева, “А и Б”

Куди можна втекти від своїх ніг? Куди ведуть мене власні руки, я навчився переживати. Мене болить, мене дуже болить коли бачу як бьють по своїм. Чайки Джонатана вже немає, з кожним роком ста чіткішим та дзвінкішим командний голос. Три акорди, і удар по бас-бочці. Рви струни, удар по словам, удар по рукам, потисни мою руку, і зроби оберт по спіралі — ти все це бачив. Дезертир з невідомих до цих пір воєн. Чи може ти партизан, признайся що краще втікати з ешафоту, чи сидіти за стіною і натискати кнопку. А вона все мовчки клинить. Отака-от історія світу.

Нема літератури, нема слів, від яких би не було… Боже чому, скажи за що, за що у двадцять років має вона доказувати світу те що вона все, ще людина? Кафка, чому я тебе згадую саме зараз. Перевтілення слів чи перевтілення совісті. Єдине що не піддається перевтіленню — це вчинки людські. Список гріхів він не поновлювався вже багато років. Люди прагнуть до світла, люди прагнуть. Кафка і крапка. Знову три акорди і удар по бас-бочці. Терези. Ти ставиш на шальку своє життя, на другу свої вчинки. Якщо ти власне життя цінуєш більше за те вічне що живе у тобі. Таргани одним словом. Ти, що пишеш у дзеркалі, ти за все відповіси і за те, що я злий. Ти, що пишеш удзеркалі, відповіси за мою багряну літеру, що завершить строфу. Ти, що пишеш у дзеркалі і дивишся на мене без боязні. Ти, що не боїшся возу власних думок. Дзеркало рядків, дзеркало злості Перекреслена на сторони світу амальгама, Десь на сході трясуться руки А на заході з півднем випадає волосся Північ твердить телефонну ганьбу Якщо ти все це чуєш на тверезу голову, значить ти живий. Ще пара крапок. Ти навіть не знаєш дати свого народження. Ти ще живий. Поки у твоїх жилах тече совість, поки ти віриш у ненадрізану шкіру, поки твоя рука тримає перо, поки ти вмієш прощати… І Не буде мерзлоти на твоїй дорозі. 16.05.2007 22:57

May. 18th, 2007

Posted on Тра 18, 2007 in Зовсім не моє

Все — трава і лушпиння, все — прах і тінь, все минає; серцем же людина вічна.
Г.Сковорода

May. 13th, 2007

Posted on Тра 13, 2007 in Зовсім не моє

хочу , щоб все було ПРОСТО!!!

а як це?

не примітивно…….ні!……..

я чекаю!

Posted on Тра 11, 2007 in Щоденник

Щось мені так не схотілось нікуди їхати.. не хочу.. не хочу.. тобто хочу, але не так.. буду працювати покищо.. чекатиму.. я чекаю!

почуваюсь винним..

Posted on Тра 9, 2007 in Щоденник

з чого так виходить? чому я поуваюсь винним? невже я умію зарадити добре? і не роблю цього? невже я можу щось зробити? чому я винний?

Ходить Котик по Плоточку

Posted on Тра 5, 2007 in Щоденник

Колискова – Світові-Дитині

Ходить Котик по Плоточку
Та б’ють Його по Хвосточку
Ой Люлі-люлі-люлі -2

Цить Котику не воркочи
Бо Дитина спати хоче
Ой Люлі-люлі-люлі -2

Дитяточко Маленьке
Воно спати раденьке
Ой Люлі-люлі-люлі -2

Шипіт – унікальна тусовка вільних людей на вільних полянах Карпат

Posted on Тра 4, 2007 in Щоденник

13-й день триває 13-й за рахунком Шипіт – унікальна тусовка вільних людей на вільних полянах Карпат, що біля водоспаду Шипіт. Явище це унікальне, досі незаслужено обійдене увагою преси. Українські неформали, числом від сотні і більше, існують тут разом з «єдиновірцями» із сусідніх і не дуже країн. У графі «мета перебування» їм варто було б вказати: «Просто відтянутися, поспілкуватися з близькими по духу людьми, втекти від попси міського існування». З власного досвіду можу заявити: це на Шипоті можливо.

люблю спокій..

Posted on Тра 4, 2007 in Щоденник

люблю спокій..