шматок того, що мало в мені народжується….додаток до чогось….

Posted on Тра 4, 2007 in Зовсім не моє

May. 4th, 2007 at 7:40 PM

«Хочеш пива?»
Вона дожовувала ніготь і збиралася іти спати. Поблизу блимав монітор, чорний екран, 2 колонки та рядок стану скачування……е-мейл не хотів працювати, Аутлук-хуйня!
«Де Свєта?»
«Яка Свєта?Свєта пішла.»
«А вона була тут?»
«Частково..»
«Частково знизу чи зверху?»

Я КОХАЮ ЙОГО!

Вона кохала і кохає! Вона більше якась одержима ним ніж чимось…..а він……казав, що Кохає…………..вперше на перехресті леніна і комсомольської, на першому в їх місті перехресті зі світлофором, що мав секундломір!Він видихнув це їй у вушко і пригорнув однією рукою до себе.

(обійми сам себе..так як тобі зара хочеться)

Я ненавиджу ті світлофори, вони відраховують мої секунди у зворотньому напрямку….ближче до Чогось…до Кінця, до Смерті…«І коли світла не стане,доведеться померти!»(с)Я

але цей таємно мені подобається….бо там було оте Кохххаю….тихе і легке….палке і пристрасне…таке рідне і далеке одночасно….далеке у своїй незбагненості……..не вірилося!!!Хоча так давно разом..

Людина створена З поцілунку і обіймів….людина створена ДЛЯ поцілунку і обіймів…..все передбачено: пропорція тіла, кількість кінцівок, запах шкіри, колір куточків вуст, розмішення чутливих вкраплень поміж тонесенькими пушинками на животі…

(обережніше там з руками!)

Людина створена для кохання…і хай там…бог про це знав…
————————————————————-

вона сумувала…за собою, коли не бачила власних очей, бо вважала очі ходом до думки-очі вміли…вміли ховати і вбивати, вміли посміхнутися, і….стекти солоними краплинами…..

вона сумувала за своїм умінням не розбиратися в собі…не розбирати по поличках ситуації, не контролювати думку, не приборкувати питання…………..бо…………….одного разу хтось тикнув своїм пальцем на те, що вона читає думки…і їй від того знову стало страшно…насправді не вміла..насправді…не хотіла нічого читати – крім книжок, що носила за плечима, крім пісень, що давали слушний рядок, крім його повідомлень…..відомлень…від…Нього

так!
сум почався, коли він перестав відповідати на СМС-ки..

Одного разу зникло сонце…бо було з малої літери…

—————————————————–

зелені феїчки навідували її весь час….сидячи у шпарках вулиць і гілках дерев, на краєчках зірок і ….поряд з Його ліжком…. стиха підкрадалися і…запалювали трильярдами вогнів чорну квітку Граалю в жінці, яку так пристрасно любили….Вона хотіла! А він?

її любили? хто?що?як?….ніч любила її, місто любило її, вода любила її, хвоя любила її, ковдра любила її, рельси любили її (якось стрьомно “її любили рельси!”)

…вона любила те, що нагадувало їй про нього…вона оточувала себе нагадуваннями, теплими вісточками її найближчого друга….він став другим після серця, кого вона вчилася чути! часом не виходило…заважали ЛЮДИ…люди, які від народження свого, вилуплення з матиринської яйцеклітини мали ще один крім хвоста атрафований орган – серце…як це не трагічно, але відчуття порожнечі між ребрами приходить значно пізніше..ніяких кашелів, ніяких експертиз, усі кардіограми в нормі – насос працює стабільно…..їх серця були криваві всередині і зовні, такі серця не налаштовані на поміч…такі серця не чують….хіба що булькають часом, а люди називають це ЖАБОЮ….

вони мали власні хоробрі серця, виповнені шурхотом сосен, ранковими кукуріканнями,теплими смайликами з поверхні холодного монітору : ), золотистими пелюстками соняхів із літа, м*якими лапами усіх котів і кошенят, що колись траплялись їм на шляху, музикою одного канадського бандуриста,……соціум заздрив…доводилося робити тихішими звуки, щоб

(не плач, минеться)

щоб ніхто не прокинувся…і не скривдив….

ПАРАША!!!

Posted on Тра 4, 2007 in Зовсім не моє

May. 4th, 2007 at 7:25 PM

я не вмію боротися з лайном! блін, я стикнулася з тим, що мені не вистачає духу,сили…, часом, сказати лайнові, що воно лайно….і що воно мені воняє, що воно бридке і кончене….що мене від нього нудить! відверто не кажу, що ви люди – лайно, але, щось таке маю наувазі….знайомі рано чи пізно поливають мене лайном, робота пропонує заникатися поглибше в гівняне життя-(бо там тепло?)….вдома мене не хочуть слухати!!!!!!!!!!!мене не чують…..вони не можуть чути!їм нічим….чують серцем…а їхні серця-криваві атрафовані насоси…..не більше!!!!

чому я така слабка?чого мені так страшно?блін, це задрало, цього не має бути зі мною……я не хочу!….
“то не ти,не тобі, не для тебе, не твої слова…подивися навколо, хіба не болиь голова, подивися на себе, хіба ти хотіла сюди…..ти чекала любові і світла, а все навпаки”(с)ОЕ

( 1 comment )

m wrote:
May. 4th, 2007 07:14 pm (UTC)
ти мене не чуєш.. а хто тебе тоді слухатиме? кого ти слухаєш? різананс треба!!

про папугу

Posted on Кві 19, 2007 in Щоденник

сидить папуга на ялинці, читає вірші ці даринці,
даринка дивиться й сміється, папузі весело живеться.

19 квітень 2007

Posted on Кві 19, 2007 in Щоденник

ВІРУЮ:
В усіх Українських Богів, єдиних у Сварозі,
Вічних і незнищенних, як Всесвіт.

ВІРУЮ:
В триєдність світів Права, Ява і Нава,
Створених Сварогом і удержаних в Ньому.

ВІРУЮ:
В Божественне народження українців –
Онуків Дажбожих, і в силу Предків,
яка перебуває з нами завжди.

ВІРУЮ:
В Радість Життя Вічного, в чистоту Душі праведної,
Яка ніколи не зникає, а переходить у нове тіло.

До полину

Posted on Кві 19, 2007 in Щоденник

Занесу тя в свою хату
Щоб злих духів відганяти
Покладу тебе у ліжко
Під головку, під подушку
Та й з тобою буду спати
Щоб примовки утікали!

18 квітень 2007

Posted on Кві 18, 2007 in Щоденник

приїхав.. хз дял чого.. мені і там було добре.. щось не допер для чого я змарнував годинцу на дорогу і ще годину змарную завтра.. хз

принципи…

Posted on Кві 16, 2007 in Зовсім не моє

Apr. 16th, 2007 at 2:11 PM

Все той же ранок…..я п*ю чай…..мені двадцять років, а за спиною лише нездоланний потяг до алкоголю. Ганю, кажу собі, зате скілько нових принципів і переконань, стільки нового досвіду, який тобі не треба буде переживати в майбутньому! Наприклад, ти знову відімкнула телефон. Тобі не цікаво, хто може зателефонувати, нехай навіть відповідальні секретарі комітету Нобелівської премії. Ти спокійна, наче весь світ в тобі. Принципи – то важливо! Вони встановлюють рамки і закони твоєї поведінки. Вони перетворюють тебе на машину, яка не знає мук вибору. Тобою керуватиме тільки страх нового падіння.

Тіло- найперший і найважливіший принцип, даний нам від народження, за межі якого, як би не кортіло, виходити не варто.

Здорто у Тані Малярчук “Ендшпіль для Лізи”

Куди подіти принципи?

( 5 comments )

k wrote:
Apr. 16th, 2007 02:29 pm (UTC)
A 4y varto ti pryntcypy kudys’ divaty?
Osobysto meni dobre z mojimy pryntcypamy, bo vony je 4astynoju mene. Golovne – to ne daty pryntcypam zrobyty tebe jih 4astynoju. I todi ne bude ni ramok, ni zakoniv povedinky… Budesh til’ky ty – syl’na, z vlasnoju to4koju zoru i zavzhdy virna samij sobi. I ni4ogo u pryntcypah poganogo, IMHO, nemaje. Ot. 🙂

m wrote:
Apr. 20th, 2007 06:48 pm (UTC)
Принцип – намагання спростити життєву ситуацію завдяки упередженій думці на БУДЬ-ЯКІ процеси що відбуватимуться в певнй ситуації. А як відомо при спрощенні системи – втрачається вся сутність, втрачається гармонія між подіями, між людьми, між .. між усим що стосується ситуації.
В будь-якому випадку, я вважаю, принцип, або стереотип, або впертість, що не є одни і тим же, але спорідненим, не завжди доречним.
Прикладом навитись ходити, або дихати і триматись цього правила – корисно. А думати все життя по якомусь принципу – шкідливо. Це деградація. Жити треба, а не триматись принципів. Впевнений, що зважаючи на обмеженість мого коментаря той хто не захоче – не зрозуміє про що я говорив і як мінімум проігнорує його, як максимум – розкритикує.

(Anonymous) wrote:
Apr. 20th, 2007 06:52 pm (UTC)
Duv. vysh4e: ja govoryla pro pryntcypy v rozumnyh mezhah – des’ do togo momentu, koly vony po4ynajut’ braty verh nad inshym v l’udyni. Ot 🙂 Katr’a

m wrote:
Apr. 20th, 2007 06:55 pm (UTC)
Про межі і про застосування такої відговірки.. це окрема розмова.. )) окі. домовились)

k wrote:
Apr. 20th, 2007 07:01 pm (UTC)
Oki )

хороші створіннячка

Posted on Кві 7, 2007 in Зовсім не моє

Apr. 7th, 2007 at 12:30 AM

сиджу в клубі…одному з улюблених, сидітиму тут доти, доки вистачить кави і ночі….довкола мої знайомі, Тарас матюкається українською, Діма робить мені каву…..дяка, що є до кого прийти вночі…. дяка Сергійкові і ведмедику, який поряд з ним….за те, що я про вас думаю!!! )…..дяка тим хто в онлайні….дяка Скаю, який називає мене Ганюсьою,….дяка Іллі, який сказав, що я сьогодні дуже відрізняюся в натовпі, дяка йому за куртку, каву і тістечко…..дяка за ненав*язливу розмову про книжку, яку я читала під дощем….дяка Оксанці, яка приїде…..дяка форуму за однодумців……

відки ви взялися такі хороші створіннячка???? ))

06 квітень 2007

Posted on Кві 6, 2007 in Щоденник

(c)надто сонна

Posted on Кві 3, 2007 in Щоденник

Солодких снів, лялю
Ти будеш лежати поряд
Тіло твоє
Зацілувати хочу

Надто сонна маленька
Заплющуй очі
Я буду поруч
Буду поруч…

Дихання на двох
Осінь на двох
Ковдра на двох…

про Киць..

Posted on Кві 1, 2007 in Щоденник

Подружився сьогодні з однією пухнастою та теплою кицею.. о 1 ночі.. десь біля Борисполя.. вночі.. в лісі.. пожерли з нею ковбаси.. погрілись одне об одного.. мило так.. через неї у мене нема депресій чи інших негараздів.. тільки голова болить.. Добре, що є киці.. які можть зрозуміти, побути з тобою.. навіть десь.. посеред лісу.. в холод.. зжерти з тобою шмат паскудної ковбаси.. або ще щось.. просто побути.. люблю..

смерть та забуття

Posted on Бер 27, 2007 in Щоденник

Якщо я помру – більшість і не помітить.. тому навіщо всі у мене питають дурне: як життя? Навіщо це запитують люди, яким абсолютно байдуже? Яка їм різниця як моє життя?

і коментарі

amelka wrote:
27 березень 2007 06:40 (UTC)
да ні убівайтєсь ви так… ви так ні убйотєсь))))
та то все довбані америкоси зі своїм “хаваю”, а ми хаваємо вже наслідки цієї повальної американізації…
ой не дарма бабуня казали, шо то всьо янкі колорадського жука на нас напустили, щоб ми мали чим зайнятися, вмісто літати у космос…

dyadechko_volyn wrote:
27 березень 2007 10:15 (UTC)
Насправді їм похер. То для зв’язки слів – від низького словарного запасу…
http://dyadechko-volyn.livejournal.com/1553.html

hronometer wrote:
27 березень 2007 10:36 (UTC)
а ти їхній відразу на похорон запрошуй. нехай подумають про вічне.

katrechka wrote:
27 березень 2007 12:07 (UTC)
Meni absol’utno ne bajduzhe… Nikoly… 4asom navit’ zanadto ne bajduzhe… Ot i govor’at’, sh4o Katr’a inkoly nadto perejmajet’s’a…
A koly pytaju (u tebe, 4y sh4e v kogos’), to meni to prosto potribno znaty…
Ho4a tut, u Sweden, ushe dl’a dekogo perejshla v rozr’ad nevyhovanyh – za vidsutnist’ podibnoji zvjazky na po4atku rozmovy abo za to, sh4o absol’utno sh4yro vidpovidaju na podibni pytann’a, sh4o, movl’av, herovo 🙂

an_3 wrote:
27 березень 2007 13:54 (UTC)
Запам’яталось
– А што ето значіть “Хау ар ю”?
– Как поживаєш ілі как діла
– Ім што інтєрєсна как я поживаю?
– Нє, нє інтєрєсна
– А чьо тагда спрашивают?
– Просто так, здесь всьо просто так, кромє дєнєг
© “Брат”

Я здебільшого коли питаю “Як діла?” або “Як справи?” або ще щось то означає що мені цікаво

olenka_ua wrote:
27 березень 2007 14:08 (UTC)
коли я запитую про це… то мені абсолютно не байдуже…

horowka wrote:
06 квітень 2007 22:59 (UTC)
не помітять…. не помітять моєї душі у натовпі…чи у зграї..чи як воно там називається у нас-янголів?..нагадай…(с)

кульбабки….

Posted on Бер 25, 2007 in Зовсім не моє

Mar. 25th, 2007 at 4:16 PM

люблю кульбабки….А ВИ????

присвячується усім кицям і котикам, яких люблю!!! :*

Posted on Бер 18, 2007 in Зовсім не моє

Mar. 18th, 2007 at 12:30 PM

) ВІД БІЛОГО ДО ЧОРНОГО (
Коли ти мене вперше поцілував, z білого маленького пухнастого кошеняти я перетворилася на дорослу чорну кішку, що гуляє сама по собі і робить усе, що їй zаманеться. Дивись, щоб одного раzу від твоїх божевільних любощів ця киця не перекинулася на хижу чорну пантеру і не встромила тобі у шию свої гострі zубки.

Не дивлячись ні на що, мені добре z тобою, просто добре. Подобається дивитися на тебе, слухати тебе, говорити z тобою. Чудово було бути маленьким кошеням, коли усі тебе жаліли, любили по своєму, і лагідно дивилися услід. Приємно було посидіти z ними і потеревенити ні про що.

Інша справа тепер. Чорна кішка не чекає на zахоплені та роzчулені погляди. Її проводжають інакше. У цих поглядах легко можна прочитати докір, підоzру, zневагу і … zаzдрість. Противно думати, що так дивляться на тебе усі. Хоча ні, деякі досить добре виховані, щоб робити вигляд, ніби усе так як раніше, просто чудово.

Можливо, я перестаралася, даючи волю фантаzіям? Можливо!

Але все частіше мені хочеться роzпушити хвіст і zашипіти на всіх. На всіх, крім маленького чорного кошеняти, який солодко муркоче, коли бажає, щоб його пестили, і просто йде, zадерши хвоста, коли хоче піти.

І я нічого не можу z цим вдіяти. Ти zнову йдеш. Я кусаю губи і мовчу. Ти не мій, ти – нічий, ти – сам по собі.

Zалишається підточити кігті, ліниво потягнутися й піти zайматися своїми справами, zаzирнувши мимохідь у дzеркало – чи не дивиться вже z нього хижа чорна пантера.

Наталя Шеремета “Банальності на синтепоні”

Москаль завжди совєтський

Posted on Бер 17, 2007 in Щоденник

Ця статя з Восокого Замку (Львів) дає прекрасну картину шо ***ь ше думає про CССР.

Бібліотека української літератури переросте у… «Співдружність»
Галина ГУЗЬО

Федеральна національно-культурна автономія українців Росії, Об’єднання українців Росії і регіональна громадська організація “Українці Москви” б’ють на сполох – звертаються до влади Москви і керівництва Росії із проханням-вимогою “припинити почате недальновидними чиновниками руйнування Бібліотеки української літератури”.

Бібліотека української літератури (БУЛ) – єдина подібна державна установа культури у Російській Федерації. Її з пафосом відкрили менше року тому. Обладнана бібліотека за останнім словом техніки. А тепер на її базі мають намір створити Бібліотеку національних літератур. “Наказом Управління культури Центрального адміністративного округу Москви 13 березня в Бібліотеку української літератури (БУЛ) на посаду директора призначений інший керівник, який не мав раніше ні до Бібліотеки, ні до української літератури ніякого відношення, – йдеться у зверненні перелічених вище організацій. – Тоді як колишній директор БУЛ була одним з її творців, пропрацювала в бібліотеці понад 12 років. Колективу співробітників офіційно оголошено про майбутню реорганізацію БУЛ. У зв’язку з цим бібліотека “зачиняється для перевірки фондів” і працюватиме “тільки на прийом книг”. Усі співробітники виводяться за штатний розклад, їм запропоновано йти у відпустку з наступним звільненням”.

– БУЛ створена за розпорядженням уряду Москви, збудована на його кошти й існує завдяки податкам громадян Росії, – сказала кореспонденту “ВЗ” новопризначена директор Бібліотеки української літератури Наталія Шаріна. – Проаналізувавши, ми з’ясували, що в Москві зараз проживає близько півтора мільйона азербайджанців, 1 млн. 100-200 тисяч татар, по 500 тисяч євреїв і грузинів, а української діаспори – близько 400 тисяч. Бібліотека української літератури опинилася “впереди планеты всей”. Тому в уряді Москви виникла ідея створити бібліотеки й інших національних літератур, які об’єдналися б у мережу під спільною назвою “Співдружність”. Йшлося про те, щоб базу БУЛ розширити, зокрема, фондами відділу національних літератур із Бібліотеки ім. Некрасова. Та жодного офіційного розпорядження на сьогодні немає.

– Я так розумію, вас призначили власне з метою розпочати реорганізацію БУЛ…

– Думаю, підставою для цього стали мої освіта, досвід роботи і адміністративно-організаційні навики. До понеділка, 12 березня, я очолювала Централізовану бібліотечну систему
№ 2, до якої входить шість самостійних бібліотек. За обсягами роботи – це у 8-10 разів більше. Мій загальний бібліотечний стаж – понад 25 років.

– БУЛ наразі закрили “для перевірки фондів”?

– Ні, бібліотека працює у звичному режимі. Приймаємо читачів, проводимо культурні заходи. Читачів на абонементі у нас – 1001 особа.

– Співробітникам бібліотеки запропонували піти у відпустку?

– Ні. Розглядається декілька варіантів. Якби сьогодні БУЛ закрили для переорганізації, то, за юридичними нормами, всіх працівників довелося б вивести за штатний розклад, а потім – набрати заново. Я працюю в цій бібліотеці лише третій день, та вже помітила великі кадрові проблеми – в особових справах я наразі не побачила працівників з вищою або хоча б середньою бібліотечною освітою…

– А ви маєте якесь відношення до України?

– Так, у мене там родичі живуть…

Пророцтва Шевченка

Posted on Бер 16, 2007 in Щоденник

Певно, лише один перелік наукових праць, присвячених вивченню літературної та художньої спадщини Т. Шевченка, становитиме поважне кількатомне видання (бібліографічні покажчики літератури налічують близько двадцяти тисяч праць найрізноманіт­ніших жанрів).
Геній Тараса Шевченка беззаперечний. У ньому гармонійно поєднано потяг до знань з нелицемірною християнською любов’ю до ближнього, титанічна праця над помноженням закладених Творцем талантів зробили з простого кріпака будителя занедбаної гідності українського народу. Донедавна його намагалися загнати в рамки атеїста, революціонера-демократа, гуманіста, борця з царатом, інтернаціоналіста (бачте — товаришував з поляками, казахами, а у засланні — з росі­янами, ще й намалював портрет афро-американця), зробити антиклерикалом, однодумцем таких шовіністів, як лихої пам’яті Віссаріон Бєлінський. Згадка про пашталакання новітньої бузини не заслуговує навіть на місце на сторінках шанованих видань.

Ой ну, коту, коточок

Posted on Бер 15, 2007 in Не моє художнє, Щоденник

Ой ну, коту, коточок,
Заховався в куточок.
А-а-а! А-а-а!

Піймав собі мишку
Та й з’їв у затишку.
А-а-а! А-а-а!

Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
А-а-а! А-а-а!

Тільки видно хвосточок,
Що лякає діточок.
А-а-а! А-а-а!

Катя котика піймала
Та й почала бити.
А-а-а! А-а-а!

Не вчись, коту, лякати,
А вчися робити.
А-а-а! А-а-а!

А вчися робити,
Снопи молотити.
А-а-а! А-а-а!

ЧИМ МЕНШЕ ДІВОЧКУ МИ БІЛЬШЕ !!! ТИМ БІЛЬШЕ МЕНШЕ ВОНА НАС !!!

Posted on Бер 15, 2007 in Щоденник

ЧИМ МЕНШЕ ДІВОЧКУ МИ БІЛЬШЕ !!! ТИМ БІЛЬШЕ МЕНШЕ ВОНА НАС !!!

настрій пречудовезний!

Posted on Бер 14, 2007 in Щоденник

мучу свою совість.. сучу людей.. жалію.. не буду жаліти.. той кому треба – вистоїть!

Сонячний календар України-Русі

Posted on Бер 14, 2007 in Щоденник

Давньогрецький філософ Демокріт 370 року до н.л. писав: “Життя без свят, наче довга дорога без перепочинку”. Справді-бо, свята покликані насамперед скрашувати суворі будні, знімати надмірну напругу, підзаряджати енергетичними імпульсами дух і тіло людини. Але цим не вичерпується основне призначення свят. Кожне з них несе значно вищий, ніж ми уявляємо, потенціал – акумулює, очищує, утверджує і возвеличує духовність і окремої людини, і громади в цілому