Posts by marti

Кохання

Posted on Кві 19, 2008 in Щоденник

Це все досить дивно, але я досі кохаю. Чому так?

От скажіть, чому коли людина кохає.. то згодом може недоліки іншого користувати в своїх цілях? Невже я так теж роблю? Так? Ні? Чому майже всі сідають на шию? чи то не недоліки.. а доліки..

зимову відповідь на осіннє лишу Тобі тут….

Posted on Гру 17, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 17th, 2007 at 8:40 PM

“……………………………………
Лиш за тебе люба моя
Листя падає в душі.”

листя падає, коханий?

значить в світі все гаразд!_

це зима не за горами,

над землею мерзне час…

я в Твоїх, у колискових

грію руки від зими

тиша нашої розмови

застигає на вікні.

ніч розширила зіниці…

бути поруч – бути сну…

грудень з запахом кориці…

ніжки пледом загорну…
зима..осінь
літо..осінь
небо крил моїх попросить

у тумані світло стане

тільки навесні, коханий!

13.12.2007р
Сонячний парк ,
мабуть, на іншій, але теж лавиці :*

Я знаю Тебе15 років…..

Posted on Гру 9, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 9th, 2007 at 4:53 PM

сірі гілки вже про осіньзабули,
інеєм вкрилось небесне розп*яття,
вчора,Кохане, тебе я відчуло,
значить не здійсняться людські прокляття…

значить тепер не болітиме жінці…
значить почуті молитви й прохання…
так серед літа настануть обжинки…
так серед снігу створилось кохання!

15.11.2007

на ображених балкони падають…

Posted on Гру 5, 2007 in Зовсім не моє

Dec. 5th, 2007 at 9:14 PM

чому це я маю радіти, коли тобі знов погано?

ми- некеровані діти – піском натираємо рани…

такі ж бо тепер в нас ігри — секс називати коханням!

я не слабка, просто обридло враховувати побажання!

21.09.2007

Тобі…

Posted on Лис 14, 2007 in Зовсім не моє

Nov. 14th, 2007 at 7:42 PM

я намалюю свої бажання
моїм бажанням якраз тут місце.
мене чомусь не турбує чекання:
під боком море і давнє місто,

а ще тут поряд про Тебе спогад
про кожен день у хрустких конвертах…
пишу вірші про ключі до Бога…
в моїх бажання усе відверто…

в моїх бажаннях є трохи літа
Ти – був цим літом, та був ДАЛЕКО,
є теплі яблука соковиті,
кавун херсонський, в якому спека,

є ароматні смолисті сосни,
потертий джинс, сорочки картаті,
руде дівчисько зеленооке,
яке навчилось колись літати…

чомусь не хочеться повертатись,
чомусь здається: я тут востаннє…
дзвенить будильник – час прокидатись,
час малювати свої бажання!

12.09.2007