КРИЧУ!!!

Posted on Вер 25, 2010 in Щоденник

Крім всього того що відбувається в гаражі – відбуваєтсья ще в мені.  Кавасакі мене любить. Я її теж. Всі інші щось хочуть від мене. Всім не дам, попереджаю одразу! )

Я втомився! Буду слати. Листи слати і все інше.  Я не люблю агресію. Але майже готовий її проявляти. Бо в теперішній ситуації – це єдиний вихід. Ніколи не практикував цього. Не вмію я агресувати. Але … навчусь при потребі. Покусаю. З*їм всіх! Р-р-р-р!!

А взагалі я всіх люблю. Дякую тим, хто мене підтримує. Бо ці люди таки є. Цьомики та обіймики вас всіх!

Вимикаюсь

Posted on Вер 21, 2010 in Щоденник

Тусити пів ночі, а рано зранку починати купу справ зі скаженим темпом і купою нервів… це важко. А якщо не поснідати. Не пообідати. І тягати щось важке весь день. Це кілька разів важко. Потрібен графік. Чи то як?

С добрым утром!

Posted on Вер 19, 2010 in Не моє художнє

Мой солнечный зайчик, проснись, потянись!!!
Ведь утро горланит веселые песни!!!
И новому дню от души улыбнись –
Он станет удачным процентов на двести!!!

порожнеча помалу зникає

Posted on Вер 17, 2010 in Щоденник

порожнеча береться не з самого себе. а з бездіяльності. причому не важливо чи з твоєї.

буду їхати в Польщу. Хто і мною? )

Звідки гугл про мене знає?

Posted on Вер 13, 2010 in Щоденник

Сайт існує кілька днів, але на цей момент вже 11 сторінок в індексі, хоча сайтмеп не прикручував. http://www.google.com/search?&q=allinurl:marti.org.ua/+site:marti.org.ua

Скоріш двигун (WP) розповів скромно гуглю про себе.

Счастлив тот…

Posted on Вер 12, 2010 in Не моє художнє

Счастлив тот…
Кто смог…
Найти себя.
Кто не заплутал…
В дороге жизни.
Счастлив тот…

Сльози з неба

Posted on Вер 11, 2010 in Не моє художнє

Спека в місцях, де багато водних поверхонь завжди має певні наслідки. Єдина річ – вода біля морських узбереж інтенсивно випаровується, хмари конденсуються, і все в результаті розряджається величезним потопом на окремо взятій території. В таку стихію ми потрапили сьогодні. Тобто я встигла потрапити з роботи досить вдало. І навіть не помічала нічого підозрілого, всівшись на гойдалку з полуницями та детективом. Тільки внутрішній барометр раптово сильно впав. Прийшла додому, відчинила вікно і тут почалось.

Все вже майже розчинилось

Posted on Вер 11, 2010 in Щоденник

Все іде своєю чергою. Як би ти не хотів сприймати світ – він буде собою. Не зважаючи на твої світоглядні переконання. І все навколо буде йти своєю чергою. Зараз закінчуються сили. Чомусь не хочеться ні з ким говорити. Не хочеться нікого слухати. Та я і не чую. Свідомість присутня на половину. В голові невелике запаморочення. Я заморився від всього навколо.

Втеча від власного лайна

Posted on Вер 9, 2010 in Щоденник

Втеча від самого себе і уникання небажаних емоцій, небажаного гніту. Від кого ти збираєшся тікати? Не від людей?

Я чекаю пропозицій. Я завжди підтримую навіть найбезглуздіші ідеї, які будуть креативними, які будуть цікавими не тільки ініціатору. Головні критерії – ініціатива, креативність, оригінальність. Просто рух вперед. Тільки не назад і не на місці.

знову. знову. знову.

Posted on Вер 9, 2010 in Оповідання

Циклічність життя нікого не втомлює? Помаленьку починається і закінчується. Щодня нова робота. Нові розваги. Відпочинок і напруженість. Кожного дня одне й те саме. Не наїлись?

Депресії від буденності. Усюди по магазинах продукти, алкоголь. Жрать-срать-ржать. Є унікальні. Є розумні і тупі. Але все-одно все однаково. Все починається і закінчується. Навколо щось вигадується, вдосконалюється, деградує,

Люблю або не люблю

Posted on Лип 25, 2010 in Уподобання, Що/кого я люблю

В даній табличці я намагатимусь викласти свої люблю-не люблю. Список постійно оновлюється. Чекатиму ваших відгуків в гостьовій та на форумі.

попадаєш

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє

Ти викруткою попадаєш в паз,
Тремтячою рукою ллєш горілку,
невже не попадеш ти в унітаз,
В оту здорову круглу дірку.

Напис в чоловічому туалеті лікарні номер 5 в Полтаві

Проти?

Posted on Лип 25, 2010 in Оповідання

Коли ти комусь суперечиш – ти береш на себе відповідальність.

26,12,2008

“Я хочу, чтоб этот мир стал чуточку добрей”

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє

Ранее утро… 8 марта. Будильник зазвенел, и даже не успев, как следует начать свою песню, умолк под натиском моего пальца. Почти в темноте оделся, тихо прикрыв входную дверь, направился к базару. Чуть стало светать. Я бы не сказал, что погода была весенней. Ледяной ветер так и норовил забраться под куртку. Подняв воротник и опустив в него как можно ниже голову, я приближался к базару.

Метро

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє

Городская подземка… Все как всегда. Как всегда, чуть мрачно. Как всегда, толпы людей, одни идут как в замедленной съемке, другие наоборот спешат, лавируя между своими попутчиками. Как всегда, немного затхлый горячий воздух Как всегда…

Я не умею любить!.. Быть может, моя роль просто наблюдать?

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє

Вот я думаю, нормально ли, что я до сих пор ни в кого не влюблялась? Просматривая пласты своего сознания, я даже не могу вспомнить детской «песочной» влюбленности.
Подруги влюбляются, я их не понимаю, но все равно искренне радуюсь за них. Хочу, чтобы у них все сложилось хорошо, желаю им счастья, но не испытываю желания оказаться на их месте. Не хочу быть с кем-то… Но это не значит, что я стремлюсь к абсолютному одиночеству! Мне необходимо общение, хочу делиться новостями, узнавать, что нового творится в жизни людей, которые мне интересны …

Праздники

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє

Вот все больше появляется новогодней рекламы. Уже?! Только недавно наступил этот год…
Я не хочу, чтобы наступал очередной год! Мне это не нужно! “Новый Год”… “С Новым Годом, сновым счастьем”… Где бы сначала старое счастье найти? Этот праздник как бы предзнаменование чего-то нового, какого-то изменения в жизни… А у меня все по-старому так и идет.

Без назви

Posted on Лип 25, 2010 in Не моє художнє, Оповідання

“Знаєш, чим відрізняється Небо від Землі!?
На небі тільки одне Сонечко, а не землі Нас аж двоє!!” :))

без назви

Posted on Лип 25, 2010 in Оповідання

візьми мою руку і прогуляйся по тихій вулочці серед похмурих дерев. скажи їм свою посмішку і віддай їм свої думки. нехай думають їх самі.

любви нет!

Posted on Лип 25, 2010 in Оповідання

так кажуть люди, що були ображені. а чи не набридло таким людям розмовляти про любов? можу ще шматочок думок присвятити цій темі. в формі: розкажу, висловлюсь.. та трішки висловлю своє “фе” в бік ненавистних мною соціальних стереотипів.