Posts by marti

з зошиту з анатомії

Posted on Лют 12, 2007 in Зовсім не моє

Feb. 12th, 2007 at 9:37 PM

– Розкажи мені…
– Не розкажу! : )
І в кімнаті стало тихо, так, наче, вона і не приходила.

Вона була з тих часто зустріваних дівчат, які бояться…. Боять-ся….Ся….тендітне равликово-м*яке, лунке і дзвінке диво, таке налякане самою собою.
Боялася свого подорослішання. Боялася думок, які народжувалися в її розумі і дерли ізсередини її дитяче тіло.

Вона пила хімічне какао вечорами.На підвіконні лампа форми чудної птахи. Блакитний пелікан зі світячимся жовтим дзьобом частенько заглядав у папір, що плакав під її дитячими ручками. Вона ховала у папір свій настрій. Бо нікуди більше його не приймали.

А він пив Чорне пиво.

«Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно…» – а так плакав чорно-білий кліп в екрані телевізора. Усе чомусь плакало!

Він не любив телевізора.

Звісно, за що його можна любити?

Він займає дірявість невикористаних хвилин. Хвилин життя, які горять, ні, здається, вони тліють. А він боявся тління життя і свого тління.

Вони були молоді…зеленаві пагони спільної весни.

Він побачив її взимку, коли довірившись внутрішньому м*якому серденьку вона не забула уточнити час і місце їх зустрічі.

(Згадай голос свого коханого!)

Серед голосів і мелодій навкруги завжди є та, котра подобається або ж ні, та котра зачіпає, дріботить по кожній твоїй клітинці від вушка — > туди, де тепло…

А вона злякалася його голосу. Бо відчула, що в його : «Слухаю» немає нічого неземного. Він така ж людина яквона! А значить вони разом стануть янголами, чи дияволами, а значить стіни між ними нема, нема п*єдесталів та гучностей, нема….ма!

Хіз войс воз соу софт енд…/…енд оф йо ефрейднес!!!

мучу..

Posted on Лют 2, 2007 in Щоденник

Marti (10:33:59 2/02/2007)
Щось від мене в Полтаві всі хочуть..

Marti (10:34:34 2/02/2007)
А я нє.. Нікого не турбую собою )) Так що робимо висновок.. зникнувши я не перестану мучити людей.. це моє покликання!

Що коїться в душі..

Posted on Січ 14, 2007 in Щоденник

Як написати те, що не хочу більше того що навколо? Невже це значить що я жити не хочу? А може не на місці я є? Чому народився я тут? Чому народились всі де є? Чому? Навіщо оточення? Навіщо життя? Знову до смерті? .. скільки запитань.. а чого хочуть люди? жити.. їсти.. сексу.. мати щастя, кохання та інше.. навіщо?

Душі та кохання

Posted on Січ 13, 2007 in Щоденник

Поперше.. питаю що таке душа в уявленні кожного .. прошу думати головою і оцінювати реальність всього цього.. компонувати із іншими думками і компілювати свою власну на підгрунті тих стверджень та заперечень..

зараз про своє. думаю що душа це безмежжя. можливо це є матерія, яка має форму ще не визначену людиною.. це грунтується лише на тому, що ми маємо звязок фізичного та духовного, а це вжен давно доведено.. а інший мій варіант – це безмежне що не має матеріального втілення (елекутромагнітного заряду, тощо.. ) окрім того.. я припускаю що душа є єдиною та це є бог.. бо якби душі літали, то їм би місця не було.. якби заряджені, то були би одні грози..

і про любов.. як стверджує біблія.. бог це втілення любові.. можна і навпаки казати, щодо першості .. то хіба не можемо споріднити цю всю безмежність (не рух по колу, … хоча може і так.. рух.. коло.. коло це дурня, а вот рух.. він спиняється? треб вести окрему тему у філософії про вічний рух).. вічність та безмежність є бог, любов, душа людини.. бо кажуть людина по сутіф гарна..

але протягом житття гріхи та земне тілесне життя трішки саме тіло гнітиться..

тему створив спеціяльно для обговорення кохання та душ.. чи може споріднюватись дві душі чи одна душа що є богом при прийнятті віддає тілу любов.. система складна,Ю але до єдності варто прийти.. бо істина ж таки є єдина.. хочу чути думку кожного.. зважайте на мої аргументи і критикуйте їх..

Полтава – Кременчук – ?

Posted on Січ 30, 2006 in Оповідання

Старе оповідання про подорож. Читаю зараз – аж самому чудно. Таким колись я був. (хоча не так вже й давно це було Smile)

29.01.2006 8:22

Чудовий, на диво теплий ранок. Прокинувся вдома о 6 годині. Їду в маршрутці на вокзал.

Маршрутку кидає. Не можу писати.

Турбує незашитий карман та…існування і суть кохання. Його форма в сучасному суспільстві. Турбує проблема українського в Україні.

Сидиш у маршрутці, оглядаєшся: бачу десяток тіл навколо себе. Хто сказав, що сайт шаблонний? Це ви шаблонні. Купа примороженого м’яса. Всі на втиці, тикають мобільні, а у мене не зашитий карман та жовта кофтина. Згадується мотив пісні Чіжа – Еду.