Posts by marti

Вальгалла і мертві воїни

Posted on Тра 4, 2012 in Щоденник

Єдине що мені подобається в міфі про храм загиблих воїнів – жінки які всю ніч задовольняють їх. А все інше – ахінея яка на голову не налазить і ні в які ворота. Особливо медова коза.

короткочасний відчай

Posted on Кві 21, 2012 in Щоденник

Почав спостерігати, що чим більше ти робиш хорошого до людей і чим більше ідеш їм на поступки – тим гірше стає їхнє відношення до тебе. Звісно ж це стосується більшості людей, а не абсолютно всіх. До чого це я взагалі? Засмикали мене. Тепер тіло за розумом пішло. Все болить, якись нервові подьоргування в різних місцях. Хочу трішки відпочити та змінити ситуацію навколо. Годі з мене. Бо вже вимикаюсь.

Чужі  незнайомі  вуста
Шепочуть  мені  про  кохання.
В  душі  –  пустота,  пустота…
Єдине,  єдине  бажання  –

Не  бачити  очі  чужі,
Щоки  не  торкнутись  чужої.
А  ненависть  гострить  ножі
Й  готує  печалю  сувої.

І  серце  на  шмаття  вже  рве
І  біль,  й  неминучість  розлуки.
Кохання-  твоє  чи  моє?  –
Опустить  у  відчаї  руки.

діарея свідомості.

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

ніщо не є добре. ніщо не є погано.

збочені розваги приводять до суперечок. розбої. самогубства вдоволення.

збоченці. суспільна істерія. і то не є погано. повна дупа в економіці країн третього, другого, світу.

суцільне розчарування. глобальна світова депресія в кожній голові.

виживання на межі. нестача енергії в тілах. нестача моралі. нестача стабільності.

і суцільна п”янка. алкоголізм серед дітей. наркоманія. задоволення і “кайф”.

Навчила жити

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

…в далекому загубленому на планеті Землі місті Львові існує така скляна будівля як Український державний лісотехнічний університет і починалося усе саме з нього а конкретніше все починалося з далекого минулого, того як я поступав туди і ходив до репетитора на українську мову. Ще тоді мені дуже сподобалася одна дівчина. Хоча тоді я не надавав цьому значної уваги, але з часом, вже після успішного поступлення я просто по вуха в неї закохався. Знайома до болі ситуація.

Хаос був лише у нього всередині

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

Старий потяг, сірі пилюжні сидіння й полиці. За вікном пливли пустирища, далекі села, лісосмуги. Нудне порохняве небо нависало над такою ж порохнявою і нудною безлюдною пусткою. У вагоні спекотно, при кожному подихові вдихаєш гарячу дику суміш запахів – м’ясо, яке везуть з рикну, мішки цибулі, горілчаний перегар із горлянок господарів цих товарів, ніжні квіткові парфуми якоїсь дівчини і агресивний запах «Красной Москви». Посеред цього – Він. У кутку під вікном у старому джинсовому костюмі. Старі кросівки, тертий кашкет поверх короткуватого волосся, зеленкуватий ранець.