Posts made in Лютий, 2007

Оце мій дім, моя оселя

Posted on Лют 18, 2007 in Оповідання, Щоденник

***
Оце мій дім, моя оселя.
Вона і скромна, і мала,
І ось заходимо веселі,
Та й роздивляємось палас.

Це в нас вітальня зараз,
Ідемо далі, любі гості,
Заходимо ми в кухню враз,
Стоїть тут брат мій Ростік,

Пішли до зали коли час,
Тут ми побачим телевізор,
Та цей шикарний інтер’єр,
В нас є картина «Ревізор»,
Вона висить біля порт’єри
Ходімо далі, це позор.

Нарешті ось моя кімната,
Вона світленька та зручна,
Ось є диван та іграшка кудлата,
І шафа тут знаходиться міцна,

Ну ось і все, я не кажу за ванну,
Та й туалет я до уваги не беру,
Дивіться на мою оселю гарну,
Я весь цей запис на полицю покладу.

6.02.2001

Зима

Posted on Лют 18, 2007 in Оповідання, Щоденник

Зима, яка ти сніжна та красива,
А сніг блискучий, як кришталь,
І синє небо немов слива,
А ти ідеш від нас, як жаль

Іде година за годиной,
Та ось спливає весь твій час,
Ми будемо чекать тебе єдину,
Увесь цей рік не забувай про нас

Була ти тепла та приємна,
Та й морозець щипав не раз,
Хоча була коротка днина,
Та й білий сніг лежав весь час.

Чи прийдеш знов ти наша зимо?
Чи буеш радувати чи ні?
Утіхо ти моя єдино,
Давай, вертайся через рік!

І знов сніжком вкриває землю,
Червоний стовпчик хилить вниз,
Прийшла, а я сиджу та їм морелю,
Ні! Це я сидів й горішки гриз

І це мої останні строчки,
Не можу більше я терпіть,
Як швидко зараз біжать роки,
Піду я їх призупинить.

4.02.2001

Свастика

Posted on Лют 17, 2007 in Щоденник

Свастика – символізує кабалістичного Алефа, символа первісного руху Великого Подиху, що закручує хаос у центрі.

– Свастика Засіяне поле,

– Свастика-Грозовик,

– Свастика-Громовик

– Свастика Зірка Перуна зображені на ковчегу завіту, у якому Мойсей одержав скрижалі із законами Сварога від слов’янського бога Перуна. Бог грози й грому, з’явився на горі Синай, як йому й властиво, із громом і блискавками.

москалі

Posted on Лют 17, 2007 in Щоденник

Отак подивишся на москаля
здаля
Неначе справді він людина,
іде собі мов сиротина,
очима блим, губами плям,
і десь трапляється хвилина,
його буває навіть жаль,
а ближче підійдеш – москаль!

Begeisterung..(нім.)

Posted on Лют 17, 2007 in Зовсім не моє

Feb. 17th, 2007 at 9:39 PM

акварелі надихають….

очі тонуть у насиченому вечірньому повітрі, шкіра відчуває вологий легкий туман, ти чуєш шурхіт піску ось тут,на межі….там внизу озеро живе так давно….нічого зайвого, нічого конкретного….півподих, півзлет, півпадіння, півспокій, піввечір, півшурхіт,пів*я….

мільйони його слухали, мільйони чули, мільойони його ненавиділи, мільйони боготворили…..він наказував мільйонам, він ненавидів мільйони, він знищив мільони….вони йому цього не пробачать…

його акварелі надихають….Адольф Гітлер….