
Втеча від самого себе і уникання небажаних емоцій, небажаного гніту. Від кого ти збираєшся тікати? Не від людей?
Я чекаю пропозицій. Я завжди підтримую навіть найбезглуздіші ідеї, які будуть креативними, які будуть цікавими не тільки ініціатору. Головні критерії – ініціатива, креативність, оригінальність. Просто рух вперед. Тільки не назад і не на місці.
А закритись і втекти, щоб скиглити далі про скукоту і небажання – негатив. От саме його ти й уникаєш.
Триває суперечка самого із собою. Боротись із собою – безглуздо. Ти – суцільна безглуздість наповнена не відсутністю. Зовсім не відсутністю. Наповнена лайном.
Запитання найдорожчому: “Будемо?”
Ще пару днів сну і мої чакри трошки скинуть ту опухлість, що утворилась від багатомісячного гніту. А сниться мені прекрасне небо, зелені простори, польоти вверх, буття в просторі. Мені сниться любов. Я наповнюсь. І якщо за ранок не витрачу її – мені вистачає ще до вечора для Неї.
А я то не сам її витрачаю. Мене витрачають. Через мою довіру. Віриш себе, довіряєш, всим тим, хто не вміє поводитись з близькими. І в результаті – бабах. Крах енергетичного потенціалу.
Добраніч.
Я в соцмережах: