я мав нагоду спостерігати за людьми

Posted in Оповідання

вони бігають швидше мурах. вони заробляють більше міліонерів. вони починають з копійок і їхня мета – вижити. їхні засоби – гроші будь-якою ціною. цікавий оборот про гроші і ціну. це тільки би в словник.

але тоді мені здавалось, що все інакше. тобто.. я думав.. я бачив їх іншими. зараз навіть саме визначення людини інше. але я знову за ними спостерігаю. вони ліниві, знаєте.

вони красиві і уродські. вони тверезі та п*яні. вони усміхнені та похмурі. вони можуть збуджувати бажання. а ще вони можуть дратувати. люди часто дратують. та тільки того, що вони не такі як я. в даний момент. вони думають зараз про те, що суперечить моїм думкам. вони заважають мені думати. вони думають своє мені. а я, як являється не стадна тваринка. а індивідуальна. я пасусь посеред стада окремо від них. я загублен7а краплинка посеред хмари з якої випаде град. він шурхотітиме і заважатиме моєму вільному польоту. а деякі градинки-крапельки мені й сподобаються. я про них нічого не знатиму. біля деяких затримаюсь. але наші траєкторії польоту можуть не співпасти, як би ми того не хотіли.

мене підхопить висхідним потоком якого не може бути під цим стадом-градом і понесе нагору в нову хмару. я не долечу до землі. у мене не буде кінця. я не починатиму все наново. я не перетворюватимусь глобально, бо до того змусять обставини. я лишусь собою. звісно ж завжди новим. асе собою. невже крапельки в стаї різні? яка крапелька краща? я така ж крапелька як і всі інші. ні краща ні гірша. я не знаю поганих людей.

ніхто не знає поганих людей. хтось просто був не в гуморі і негативно оцінив градинку. але градинка від того іншою не стала. чьорт, вбий людину – це вплив. але людина не зміниться. вона просто впаде в землю і випарується згодом. може ше колись стане людиною. або не стане ніким. всі – ніхто. але ти – це все.

ми вже п*ять хвилин як полетіли з чорно-червоно-жовто-біло-синьо….. хмари. це було цікаво. і як завжди позитивно. пийте і ходіть у туалет з вартістю послуг – одна гривня. я пив каву і колу. а ви пийте теж щось. послуги туалетів це певно насичення твого одягу запахами людських виділень. цей процес зазвичай перебігає сам собою. тобі лишається тільки терпіти. як і завжди. прислухайся до своєї терплячки в цей момент. а чому би й ні? чому цю процедуру проводити бездумно і без емоцій? і замість фукання і філософствування на тему що ці люди їдять подумай по себе. тільки не треба впадати в транс в туалеті. певно є багато цікавіші враження від інших речей. басейн. лягти на спину в басейні і дивитись на зірки. зірки в очах.

в голові почалась каша з уривків букв. мені в спину тиснуть коліна якоїсь особини. по-моєму це не дуже позитивно. але я не буду дуже переймаись. бо не маю цілі в таких завданнях. а тим паче не має сенсу. і відмазок теж, якщо добре подумати нема.

нічні світлофори – це портали. чекаєш завантаження маш9ини телепортування до наступного світлофору і т за мить вже там. головне не застрягти головою між ребер бампера якоїсь вантажівки при телепорті. водій вантажівки майже тебе не відчує. і спочатку навіть не перейматиметься. а потім хвилюватиметься.

живу на обертах вищих за середні серед різнокольоровості вогню палаючого із життів двигуна внутрішнього згорання сірих громадян країни щастю і суму. живу на повну котушку з напругою на її ж витках більших за напругу між електродами хвороб психіки.

бо щомиті когось в важкому стані везуть в хворобню. лікарнею вона стає коли в країні криза і клімакс бюджету проходить. а доти – психічних розладів людства міст і селищ з необробленими полями і огородами з мотоциклами мт і 15 розгублено-загубленим в колясці не уникнути.

ви їздили туди, де вам неприємно? ага. не їдьте. бо все можна знайти і тут. а можна і там. можна з ліжка не вставати. їхати звісно ж варто тільки для того, щоб їхати. щоб наблизитися до ближнього свого і розірвати фарою глуху і дзвінку темряву. щоб посидіти на дереві з кимось із друзів за тисячу кілометрів від того дерева де ви сиділи, коли були вдома.

через тиждень ти зміниш місце життя і з дому переїдеш додому. а я зміню свої стереотпи про свої особисті хвороби. казкові герої моїх текстів житимуть бідно і хижо. а в казках твоїх вони помруть. і не важливо як помруть і де. вони помруть в один день і поряд, напишеш ти.

а я відчую щастя свого внутрішнього героя. він визирне з літер і думок. він або вона визирне з почуттів .. я відчую. посміхнусь і підмигну герою. вони герої. він. вона. вони не бомжі. вони не політики. в мене тільки герої. але це слово може бути не почуте і бажання незрозумілі.

тоді не муч розум. просто облиш. а я буду почувати і почуватись далі. дякуючи великому ми можемо бути непоміченими за цим.

але не помітити за великим – значить не бути, а особливо не відчути себе і себе в ній та ньому.

тоді настає пррррр.

навіть крапок нема.

такі перетини спостережень-почуттів від спостереже7нь-компіляції свідомості-романтизму-реалії і інших кінців зірки перетинів.

перетніться собою. розігрійтесь, розплавтесь.

а я зіллюсь з тобою в одне вище ніж всі були. вище за світло.

обіймаю тебе! мені приємно. бувай. не на довго. подружко. будемо в одному мені і в одній тобі через якийсь час чи через якусь відстань мандрів.

летимо!

Поділіться в соц мережах!

0