шматочок щастя

– Що в тебе в руці?
– Щастя.
– Чому таке маленьке?
– Воно тільки моє. Зате яке яскраве й гарне!
– Так… Чудове!
– Хочеш шматочок?
– Напевно…
– Давай долоньку. Я поділюся.
– Ой… Воно таке тепле…
– Подобається?
– Дуже… дякую!
– Близьким людям ніколи не дякують.
– Чому?
– Вони завжди все розуміють без слів. По очах.
– А чужі?
– Чужі дякують так само чужим. Прийде час, і ти зрозумієш.
– Знаєш… Мені набагато краще, коли щастя в руці…
– Так завжди буває.
– А якщо я з кимось поділюся?
– У тебе додасться твого.
– Чому?
– Сам не знаю. Тільки потім воно стане ще теплішим.
– А руки о нього обпекти можна?
– Руки обпікають об заздрість.Об щастя їх обпекти неможливо.
– Знаєш… я знаю, з ким поділитися цим дивом.
– Я радий.
– Тоді…
– Отож би, побачимося ще. Ділися ним. Адже його скільком бракує.