новий сніг

Сьогодні пішов сніг. Не з неба.. у мене перед вікном був. Він йшов.. весняний сніг. Вже друге квітня, а він йшов з неба.
Все-одно всім байдуже. Хтось подумав, що то “глюки”, хтось подумав, що я надумав щось. Так! Насправді декількома поверхами вище стіни обшиваються пінопластом. І крупинки летять вниз. Вже декілька днів поспіль. Багато крупинок пінопласту.

А сніг. Він просто світлий та радісний. Хто не радіє дощику та снігу – чимось стурбований. Проблемою буття. Вона його їсть. Я ж по собі знаю.
Інколи просто приходиш додому, вмикаєш Френка Сенатру і розслабляєшся, а інколи не виходить, щось в голові сидить і не дає спокою. Можна зробити вигляд, що проблеми нема, можна вишкіритись, на обличчі буде посмішка. Але навіщо? Кому така посмішка потрібна? Невже не зрозуміло, коли КОЖЕН почне один перед одним робити подібні ілюзії, то це стане бути системою. Стереотипи потрібні для системи контролю над масами.
Коли хтось зажурений, то згідно соціальних стереотипів він не зможе журитись, наприклад на роботі якійсь в банкові. Або деінде.. Або навпаки.
..чому? бо “треба” посміхатись проти своєї волі.
Вибачте за прості як лопата приклади, а як інакше пояснити?
І коли людина під контролем.. то що?
Хтось може сказати навіщо контроль людства в усьому світі?
Я не хочу такого. Я не хочу нікого контролювати. Я хочу любити. І щоб мене любили.. якщо у когось виходить. Якщо не виходить, то потерплю. )
Наразі я щасливий. Надто.
Сподіваюсь завтра буде новий сніг.

02,04,2008 (весняна радість минулого року змішана з сумом)