но коль устал – заходи

ви мене виморили. у мене померли всі напівживі створіння. розкладка на компах навіть.

життя починається від маленької радості і далі вона посилюється. посилюється.. посилюється! прокинься! сергію! чому ти спиш? ніхто не буде проти тебе. адже ти вже не в цьому світі. ти попрощався з ними усіма. відпусти рештки згадок.

навіть не знаєш.. навіщо тобі цей світ? навіщо комусь щось? тільки тобі добре стає від того, що ти даруєш?

просто прокинься, просто відкрий очі. знову. ти ж робив так багато разів. це дуже добре. це безмежно добре.

треба навчитись не звертати … уваги.. чи вбік не звертати. не звертати і бігти по життю .. бігти  трішки далі ніж зможеш забігти.

піщинка, крупинка, пилинка – це ти,
зернинка, рослинка, скотинка – це я,
а сонце і небо, безкраї простори. то ми,
щаслива,