любви нет!

Posted in Оповідання

любви нет!

так кажуть люди, що були ображені. а чи не набридло таким людям розмовляти про любов? можу ще шматочок думок присвятити цій темі. в формі: розкажу, висловлюсь.. та трішки висловлю своє “фе” в бік ненавистних мною соціальних стереотипів.

так, любові немає. але любов є.

нічого немає.

вас не існує.

вас формують ваші думки, ваші вчинки, ваше самоусвідомлення. це окремий світ. любов для кожного може існувати тільки в ньому самому. бо для твого друга – ти герой із його світу. ти учасник його гри. в нього свій світ. в нього своя любов та своя ненависть.

у кожного індивідума, у кожної людини, у кожного із вас, у кожного із нас, та з них. своя гра. свій світ. своя казкка. своє життя. зауваж: ти можеш позичити це все комусь. попрацювати у наймах, зобовязатись бути чиїмось, віддати себе. але цей світ лишиться твоїм, як би там не сталось. віддайте себе в полон. чи то почуттів, чи в договірні відносини з кимось, чи просто обмежте своє пересування у просторі. але ваш світ із тими переживаннями, що може переживати людина в своєму житті, лишиться вашими.

питання розмов про те, чи є любов, чи її нема, як вона супівставляєтсья з іншими любськими станами, все це є особисто для кожного особистим. і особистість – обирає своє.

якщо на вас впливає негативно хтось – це може значити тільки те, що ви фігуруєте в світі цього когось, як жертва. не інакше.

“я зустрів у своєму житті дівчину”, він зустрів в житті. Не дуже схоже на сценарій з фільму, чи оповідання яке-небудь? А хіба не чули ви такого від свого друга?

То ж в чому різниця? Тільки в тому напевно, що життя пишуть люди, соціум. А книжки – одна людина, або кілька людей. В житті ми зустрічаємось з природою та її явищами, а в книжці ці явища обумовлені людиною, або кількомма людьми. В житті ми сприймаємо інших та всі явища, які ми зустрінемо так, як людина, що має певний досвід, а в книжці персонажі підвладні виокремленому колу осіб, а частіше комусь конкретно.

Але немає різниці між книжкою і життям, коли починається розбір термінології і ллється купа силенна слів. Автори свого сценарію знають стереотипи і ними живуть для своєї ж користі. Всі корисливі. Гарний термін? Закид. А так і є, якщо розглядати з певного боку. Корисливість людини, що віддалась на службу комусь, чомусь.. або корисливість людини, що віддала себе волі, або будь-яка інша корисливість полягає у тому, що вона зрбила так, як вважала за потрібне в даній ситуації. Тобто, якщо казати простіше, люди роблять все те, що хочуть зробити, в міру своїх можливостей, обмежені бажаннями інших людей та сторонніми чинниками.

Але ж повернемось до любові від опису позиціонування індивідума в цьому світі по одному із мої світоглядних переконань.

Любов з”являється тоді, коли хтось захоче, але цьому не перешкоджатиме (не)бажання героїв із цього роману. Акторів з цієї мелодрами. І вона буде такою, якою ви її зробите. Зліпите. Розфарбуєте. Виріжите. Обмежете. Освітлите. Занехаїте. Змарнуєте. З”їсте. Не подавитесь. Залинетесь. Порините. Насолодитесь. Розчаруєтесь. І відпустите її у дальній політ. За течією річки, через яку доведеться перейти на інший берег. Або й просто лягти в човен і пливти. Доки не припливете у відкрите море. А якщо пощастить, то й в океан. А якщо дйже пощастить – ваша любов буде в чиїйсь щасливій казці. В тій, де живуть добре і довго, а помирають… таки помирають! ..але помирають, люблячи, в один день.

Ще можна пообіцяти любити. Але ж обіцянка – це трішки інша тема розмови. Обіцяти і старатись дотриматись. Або обіцяти завідомо знаючи про нереальність виконання обіцянки. Можна обіцяти дістати зірку з неба. А ще можна хотіти дістати зірку з неба. Звісно, це ж як романтично! Це прекрасно. Це тільки позитивні емоції. Але реальність цього одна. Єдине, або й ні… не єдине. Але всьо залежить від уяви, фйантазії, снів(в англійській звучить однаково).. далі думки і уявлення відлітають до зірок у безмежжя. Далі ви вдвох, закохані лежите на пагорбі далеко від суспільтва, вночі і дивитесь на зірки, далекі і недосяжні, з величччезним бажанням бути там, де вони, бути ближче до них, все далі і далі від сірої буденності і соціуму, який став вже тошнотворним для вас. Ви лежите тримаючи руки одне одного занурені в любов. В свою безмежну закоханість, яка ближче до вас ніж будьщо інше. Настільки ж безмежну як той простір навколо вас. Велику як всесвіт. Ваше кохання, воно всередині вас самих. Воно тут і зараз.

Ваш світ залишиться тут, якщо ви цього захочете. Але він буде й там, куди ви підете далі. Світ у згадках про трішкі сп”янілі почуття любові на якомусь пагорбі. І перебування серед людей, вже в завтрашньому дні.

А раптом хтось піде на роботу. Буде сперечатись. Буде проводжати на поїзд, буде згадувати. Або забувати.

Я пропоную інше. Я пропоную тримати життя в своєму позитиві. Якого насправді не існує. Бо не існує хорошого і поганого. Це сприйняття і емоції. Це свідомість. Одна ціла свідомість і сукупність взаємоповвязаних свідомостей вццілому. Одна ваша, яка підозрює про існування чогось. І одна їхня. Багато чужих. Багато слів, багато вражень.

І стрибок з парашутом.

Вниз. До сил тяжіння ближче. Контролюємо політ. Політ птаха в людськомму тілі. А там і адреналін. Хімія. Любов, хімія, любов, безмежжя, адреналін, гормон, це все є. Безперечно. І це все є в вашому світі. А потім щось вигадають ще. Нам лишаєтсья сприйняти, або бути спіівучасником винаходів, приємностей.

Це все поряд. Це все навколо. Тільки в наш час – сам час лишаєтсья неосяжним для свідомостей.

Ми досі не зрозуміли того, що прожили життя коханими. (це ж було вчора та завтра) Це було рік тому. Ми одружуємось. Кажемо… кажемо… КАЖЕМО! Ми кажемо, що любимо. І любимо. Ми знаємо вже все. Ми пізнали.

Все що в змозі знати – ми знаємо. Все поряд.

А до зірки поглядом мооже бути багато років. Виміряти досяжність зірок поглядом. Хоча б приблизно. Хоча б трішки дужче тримати руку коханого і лежати тут довго. Ніч… всю. Безмежну багатокілометрову?

Любов поряд тоді, коли вона в тобі. Якщо в тобі її немає – любові не існує.

Любові немає там, де її не створять. Любов втече від тих, хто її боїться. Любові не буде там, де її обмежать хоч би трішки. Хоч би чимось. Вона помре. Залишиттсья відстань яка буде вимірюватись часом. Або не буде нічого, якщо не було в тій казці нічого. Якщо казка почалась і закінчилась так і не встигнувши початись.

Купа білих крапочок на чорному тлі – це ваша безмежна відстань. Це ваш безмежний час. Це ваше безмежжя. Це ваша любов. Це ваша зіронька. Катя, Валя, Марина, Оля, Наташа, Юля, Аня, Віка. Це вона. Вона в вас самих. Це ваш Костя, Саша, Сергій, Толя, Вітя, Жора, Діма, Андрюша. Це ваше кохання. І невже його не існує?

Так. Його не існує. Воно надто маленьке, ЩОБ ІСНУВАТИ. Воно зменшене. Воно обмежене. Ви забули впустити його в свій сценарій. І Воно забуло про вас. Кришталеве, забруднене. Питне, як вона в горах. Кохання світле. Кохання двох вигаданих янголят, як двох людей, яких колись вирішили мати(або й не вірішували) ще двоє. Все надвоє. При зустрічі.

Зустріч двох світлих. Двох лампочок. Лампочка в коміксах значить світлу ідею. Геніальність. Це не просто. Це чистота сьозинки горя. Так само, як сьозинка щастя.

Це нездійсненна мрія. Сни інших життів. Життя інше у сні. Часом навіть надто ідіотичні.

Ваша мрія настільки ж чиста, як простір. Але часом недосяжна.

Ваша мрія – всередині.

Ваша любов усюди. Ваші спілні. Ваші окремі. Ваші. Чужі. Стани. Усвідомлення станів. Усвідомлення окремо. Все. Нічого. Все десь. Все усюди всередині навколо вас. І не дарма попереднє речення без роздільних знаків. Бо все, що було в попереднії абзацах крім коміксів і є усюди всередині і навколо. А комікси – Порожнеча і тиша всерадині.

Зірковий стан. Зірки в очах. Сльози …….

Любов.

:17 листопада 2009@19:45
========================

Поділіться в соц мережах!

0