до дупи

Posted in Оповідання

любити! так багато! ні. я дивуюсь. таких не бува. мені би..

а мені то на що жалітись? на мозок припечений, як яєшня? та трястя його забирай всі ті гори і пансіонати з курортами і дівками.

про це ніхто зараз не говорить. заряди батарейку на телефоні! йоптель! на моєму! і не треба так часто дзвонити! добре, обмежимоьс 20-ма разами на три години.

аби ще було кому таке писати.

краще писати: ну… а можна я повідволікаю прекрасність ще через годинку? завтра? мм…. ((( завтра….

та що там.

нащо взагалі. я ж кажу! до дупи.

почнемо з самого початку.

а спочатку було холодно.

причому це було вчора холодно! а “спрочатку” було не вчора. хоча не факт.

ДО ДУПИ!

хвиля.

хвиля.

сосна!

і полетіли!

моя прекрасная весна. асфальтик тепльій, море.

літаючі вихори потоків.

погода міняється! йоу, чувак! це ж ти і тільки ти нам можеш. ми тебе!

Ти прекрасна!

Поділіться в соц мережах!

0