від Солтана вірш

Собака охраняла гладіолуси,
Маячило їй щастя впєрєді,
І вітер гладив на собаці нєжно волоси,
Казав: “Смєлєй, собака, вдаль гляді!”
Прийшла весна, зів’яли гладіолуси,
Їх качєствєнность втрачена була.
Собака взвила ненормальним голосом,
Сказала: “Гав!!!” І умєрла…