«Любов – це те, що робить нас людьми», – фронтмен гурту “С.К.А.Й.”

Posted in Не моє художнє

«Любов – це те, що робить нас людьми», – фронтмен гурту “С.К.А.Й.”

Ексклюзивне інтерв’ю лідера українського рок-гурту «С.К.А.Й.» Олега Собчука дляПравославного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua.

- Які твої враження від Львова?

– Я дуже люблю Львів. Це автентична перлина України. Місто з характером – і ще багато можна говорити компліментів. Я люблю Львів.

- Як часто ти подорожуєш Україною на двох колесах?

– На жаль, зараз нечасто. Мало часу, справді. Якось раніше його було більше.

- Чи ти колись брав участь у велопрощі?

– Ні, не брав. Але на велосипеді ми зробили непогане коло – поїхали через перевал, Верховину, Ворохту, Яремче, Коломию, Шешори… були на Писаному Камені. За три дні ми проїхали 260 км.

- Непогано…

– Непогано, як для любителів! :)

- Яку книгу читаєш зараз?

– Зараз читаю Бабовала Романа. Дуже цікава… І Дністрового. Зараз перечитую “Патетичний блуд”, різні його збірки.

- Як молодій людини не загубитись в сучасному, часто фальшивому, світі?

– Намагатися бути собою всіма силами. Це дуже важко.

- В інтерв’ю православному журналу “Отрок” за 2009 рік ти сказав, що живеш «Сігур Росом» (Sigur Ros). Яку музику слухаєш останнім часом?

– Дуже різну:) Додалось багато електронної, різного хаусу. Але «Сігур Рос» (Sigur Ros) все одно є. Подобаються добірки команди Marble Sounds, різні інді-рок збірки, MGMT (видали новий альбом – дуже сюрреалістий, я б сказав). По класиці – Pearl Jam, Radiohead…

- Кілька років тому ти жив у Києві, а твоя сім’я – у Тернополі. Як цей період вплинув на твої стосунки із дружиною, дітьми?

– Дуже важкий був період. Віртуальне сімейне життя дуже важке. Постійно катався туди-сюди, що забирало багато часу, сил та енергії. Тому нікому не пораджу це відчути.

- Що надихнуло тебе на написання тексту до пісні із креативною назвою “!”(Знак оклику) ? Як з’явилася ця пісня?

– Якось після якоїсь презентації я прийшов додому ввечері, а вночі написав цю пісню буквально за годину. Два-три виправлення – і все. Так само, як і “Тебе це може вбити”. Так, є тенденція, що саме те, що ти не виправляєш, а просто швидко пишеш – воно, як правило, дуже цільне і сильне.

- Що ти відчуваєш, беручи участь у благодійних концертах?

– Приплив енергії, задоволення, яке відчувається лише в такій ситуації – коли ти без користі робиш добро. Тому до нього не варто звикати, щоб відчувати цю енергію, щоб це не перетворилось у роботу.

- Як ти борешся із лінню?

– Ооой, то вона бореться зі мною, то я борюся з нею. Як казав Іван Франко, я все життя боровся з лінню. Так само і я. Це страшна річ… Намагаюсь з нею боротися всіма силами, чесно.

- Як тобі вдається поєднувати справжню віру в Бога та сімейне життя із кар’єрою?

– Ого! Серйозне питання. Я сам не знаю як :) Повірте, дуже важко бути рок-старом на сцені, а через годину – ідеальним сім’янином вдома. Що стосується духовного питання – це дуже індивідуальне, не хочу про це говорити, це справа кожного. На це теж треба час, це теж суттєво і важливо. Суміщення цих трьох речей – це на грані фантастики, і, як правило, воно ні до чого хорошого не приводить, тому що занадто ці речі контрастні. Тобто, якщо сім’я і віра речі логічні, то рок-н-рол – це взагалі “причепи кобилі хвіст” :) Це важко. На таких контрастах, звісно, ідеального дуже мало. Тому треба якось боротися з цим. Але без таких контрастів не буде творчості. Якби було все ідеально, ніхто б не писав глибоких текстів. Занадто все ідеально, проблем нема… Не скажу, що я їх шукаю, вони самі по собі виникають, тому що я – це я. Я такий, який є. В одній ситуації один, в іншій – другий. Я не зраджую собі, я просто адекватно реагую на ситуацію, тому що я такий є.

- Яка частина пісень із трьох альбомів є, так би мовити, із твого власного досвіду?

– Та вони всі. Це ж я пишу текст! Я не можу по блютузу зв’язуватись з іншим мозком і писати з чужого досвіду. Та все, що я написав, це необов’язково пережите мною…

- Маю на увазі, що ти особисто пережив? Яку частину?

– Ааа, багато! В кожній пісні є якась частинка. Наприклад, в одній пісні – історія з мого життя, а в іншій можуть бути якісь асоціації після переглянутого фільму. Це можуть бути мрії, які не збулися, а я б хотів, щоб збулись, або емоції, які стосуються того, про що я шкодую. Це все стосується тільки мене, тому що це пишу я, це йде від мене. Я є в кожній пісні в тій чи іншій мірі.

- На твою думку, що таке любов?

– Любов – це те, що робить нас людьми. Це саме те, що відрізняє нас від тварин.

- Чи співав ти у церковному хорі?

– Підспівував неофіційно :) Я був на балконі в Києво-Печерській лаврі, коли співав хор. В мене навертались сльози від цих обертонів. Чесно! Просто я ніколи такого не відчував. Я пам’ятаю ці емоції. Це дуже сильно… Коли 15-18 чоловік співають біля тебе, розумієш, що тут немає ніяких колонок, ніякої електрики, люди це роблять своїми голосами – тебе просто рве на кавалки від щастя… я не можу це пояснити, мурашки по шкірі…

- Коли вийде четвертий альбом гурту “С.К.А.Й.”?

– Я не буду зараз говорити конкретних дат. Ми в процесі роботи. Я лише скажу, що в жовтні ми випустимо ще одну пісню з 4-ого альбому, яка називатиметься “Край неба”.

- Що побажаєш львівській молоді?

– Залишатися українцями, здоровими і критичними українцями. І приходити на наші концерти.

- Щиро дякуємо тобі за цікаву та відверту бесіду!

– Дякую за запитання!

Бесідував Юрій Браніцький

Поділіться в соц мережах!

0