Posts made in Лютий, 2012

діарея свідомості.

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

ніщо не є добре. ніщо не є погано.

збочені розваги приводять до суперечок. розбої. само- губства вдоволення.

збоченці.

суспільна істерія.

і то не є погано.

повна дупа в економіці країн третього, другого, світу.

суцільне розчарування. глобальна світова депресія в кожній голові.

виживання на межі. нестача енергії в тілах. нестача моралі. нестача стабільності.

і суцільна п”янка. алкоголізм серед дітей. наркоманія. задоволення і “кайф”.

всі крайності життя емоційй в суспільстві. боротьба. постійна боротьба. позитивного і негативного. рівне життя на радощах відсутнє. практично не зустрічається справжнє. всі усмішки або “вимушені”, або викривлені.. усмішка в розмові. усмішка в настрої. вона існує. але не тут. усмішка це добре? ніхто не знає. але відчувають і кажуть, що сміх – народжує життя. (чи продовжує?)

життя це добре чи краще вбити себе заради “світу”? в деяких течіях суспільства є й такий “слоган”. вбивство це по їхньому дуе класно.

інколи пропонують пливти. здається це непоганий варіант. варіант для розгляду. розглянь. поглянь. подумай. думки. слова. звуки. люди. емоційність. істерія. лінія слів для створення враження.

враження. про.

розвага.

сум.

життя.

смерть.

дисгармонія. дисгармонія! гормони. дисгармонія!

латинія. утопія.

прокинувшись ніхто не думає про умиротворення. частіше скоріш про те, що хочеться спати, або про те, як же не хочеться на роботу. або про те, як же болить голова після вчорашнього. або про те, що сесія скоро, а курсову ще не починав писати, а вже треба було здати. місиво в голові. бо всі працюють. творять дію. і повітря ганяють тілами. тепло випрацьовують на обмін спожитим калогіям з білків, жирів та вуглеводів. а в аптеках вітаміни і презервативи.

гроші стали вже не засобом, а метою. бо можливості у всих різні. і доля важка.

а методи.. про методи думок нема. методи давно відомі. нічого нового. це загал. це не мозок. це не мислення. споживання ще не виробленого. споживання. споживання.

а це погано? їсти, спати, кохатися, працювати, вчитись, напиватись, вбивати, дихати, ходити, лежати, нарожувати, любити, дарувати, срати, літати. соціальні цінності. соціальні переконання. соціальна думка. яка не спііівпадає з думкою індивідуальною у рідкісних окремих випадках. суспільна. вона є. але вироджена. можливо навмисне.

прогрес. регрес.

це слова. вони навіть мають визначення. словами. як в математиці. є базові і складні. аксіоми, що не потребують доведення, тлумачення. та теореми, які пояснюються методом мислення на підставі аксіом.

17 листопада 2009 20.00-22.00
=============================

Навчила жити

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

…в далекому загубленому на планеті Землі місті Львові існує така скляна будівля як Український державний лісотехнічний університет і починалося усе саме з нього а конкретніше все починалося з далекого минулого, того як я поступав туди і ходив до репетитора на українську мову. Ще тоді мені дуже сподобалася одна дівчина. Хоча тоді я не надавав цьому значної уваги, але з часом, вже після успішного поступлення я просто по вуха в неї закохався. Знайома до болі ситуація.

Хаос був лише у нього всередині

Posted on Лют 26, 2012 in Оповідання

Старий потяг, сірі пилюжні сидіння й полиці. За вікном пливли пустирища, далекі села, лісосмуги. Нудне порохняве небо нависало над такою ж порохнявою і нудною безлюдною пусткою. У вагоні спекотно, при кожному подихові вдихаєш гарячу дику суміш запахів – м’ясо, яке везуть з рикну, мішки цибулі, горілчаний перегар із горлянок господарів цих товарів, ніжні квіткові парфуми якоїсь дівчини і агресивний запах «Красной Москви». Посеред цього – Він. У кутку під вікном у старому джинсовому костюмі. Старі кросівки, тертий кашкет поверх короткуватого волосся, зеленкуватий ранець.

Радуйся милочка, вот ты и в Аду!

Posted on Лют 26, 2012 in Не моє художнє

“Радуйся милочка, вот ты и в аду…” (Пауло Коельо – Вероніка вирішує померти). Цікаво, а як там зараз почуває себе та сама “милочка”? Все ж завтра її виповниться 18 років. Повноліття. Дивно якось чути це слово… Якось ліньки зараз про щось думати, а тим більше щось згадувати. Хочеться дивитись вперед, відкривати нові горизонти для себе… “Я відчуваю близьку необхідність внутрішнього оновлення, я дістаю свого маленького друга, створюю нове повідомлення…” (Лісопилка). Та про те я зараз дістав не мобільний телефон і не пишу нове повідомлення, а дістав ноутбук і пробую надрукувати хоча б щось, закарбувати в його пам’яті потік думок… хоча ні, які можуть бути думки? Я не знаю про що думати. Просто… Складно. Скоро я поїду в Карпати, а потім в Рибаківку (Одеса).

Антигерой нашого часу. Чкалов Євген. 01.04.2009

Posted on Лют 26, 2012 in Не моє художнє

«Це Запоріжжя, це Україна,  А не якась інша країна» (с) Хорта

Місто Z, саме так дехто називає моє місто. Молодь більше любить називати його Zp. Так виглядає домен другого рівня мого міста. Але мені подобається повна, нехай і довга, назва міста – Запоріжжя. Іноді стою посеред головної вулиці і не розумію як я тут виріс, більше того як я тут виріс ТАКИМ? Я не вписувався в загальну картину міста по всім параметрам: від зовнішніх до внутрішніх. Мої земляки дивились на мене як на ворога; вони дивились на мене як на зрадника, коли дізнавались, що я тут народився і ніби то один з них. І тому більше дивувався як мені тут вдалось вижити? Стосовно «як я вижив», це взагалі окрема тема, бо мав вже вбитись або загинути не раз, але виживав. Навіть було виходив без подряпини. В цьому плані мені щастило так, що майже увірував в свою безсмертність. За це і отримав прізвисько серед друзів «Кіт».