Posts made in Березень, 2011

Форуми Молодіжна Взаємодія

Posted on Бер 25, 2011 in Щоденник

Я відновив роботу Форумів Молодіжної Взаємодії. Давно не спілкувались. Заходьте. Адреса тепер така http://FMV.org.ua

Книга по заробітку на AdSense (. pdf-версія)

Posted on Бер 15, 2011 in Блогобудування

Я довго не хотів викладати, все тягнув, зволікав, лінувався. Звичайно, а хто захоче добровільно віддавати іншим секрет заробітку на AdSense? Тим більше, заробітку не маленького, а на рівні $ 300 – $ 400 на добу як мінімум.

Мотиватор Kawasaki ZZR1400

Posted on Бер 5, 2011 in Що/кого я люблю, Щоденник

Модель ZZR 1400 которая сегодня у нас на тесте проектировалась как мотоцикл-мечта. Мотоциклист, оседлавший этого породистого скакуна, будет осознавать, что он сидит верхом на одном из самых выдающихся и мощных серийных мотоциклов, ведь эта модель предлагает уникальный уровень рабочих характеристик двигателя и настроенного шасси. Еще бы! Мотор, устанавливаемый на эту модель самый мощный двигатель в истории компании «Kawasaki». При нажатии кнопки старт все само по себе становится ясно. Тут же понимаешь, что эта та самая модель, которой хочется обладать, и на которой хочется ездить! Помимо впечатляющей работы силового агрегата ZZR, вы сразу же заметите и легкость управления этим байком. До сих пор ни одна модель “большого мотоцикла ” не могла ранее похвастать столь легким и отзывчивым управлением. В чем же секрет ? В алюминиевой раме нового поколения от «Kawasaki» – монококовой раме.

Говностайт как он есть

Posted on Бер 4, 2011 in Блогобудування

Говносайт – краеугольный камень инцернета. Говносайты – это то место, с которого начинает рабочий день 100% говноюзеров. Там всегда можно найти сцылку на смешное видео, пофтыкать на фотки тёлок и прочитать свежий анекдот, стыренный через третьи руки с другого говносайта. Говносайт – явление нужное, важное и бесспорно требует всестороннего изучения.

говнокомменты – обязательный атрибут любого говносайта. Когда говноавтор высрет очередной шедевр, в мире немедленно порождается две категории людей. Первая категория немедленно писается кипятком и пишет комменты типа «Жжош», «Ыыыы :))))))» или «+1″, выражая жывотный восторг по поводу высера. Вторая категория гадит в комменты и матерно ругает говноавтора, примерно так: «Говно ты, и статья твоя говно». В этом они обычно не так далеки от истины.

хуимбимбостинг (кросспостинг) – это когда один сайт с другого тырит контент и вставляет линку. В отместку второй сайт тоже что-нибудь тырит с первого. В результате говнорейтинг обоих сайтов повышается.

говностартап – это когда 10 здоровых лбов придумывают говноидеи для бизнеса. стартап обязательно должен быть Web 2.0, иначе это говно а не стартап. В конце концов стартаперы осознают, что никто из них не умеет ни программировать, ни рисовать в фотошопе. Тогда они начинают придумывать идеи для других стартапов.

говностартаперы – это суровые мужчины, стоящие за рулём говносайтов. Пенное море инцернета швыряет их по волнам, заливая говноконтентом по самые уши и грозя затопить чахлую лодчонку их говнобизнеса. Но они непреклонно движутся к повышению говнорейтинга.

хуимбимбация (поисковая оптимизация) – это когда сайт размещает говноконтент, стыренный с других говносайтов, и мелкими буквами внизу странички пишет «жопа жопа жопа порнокартинки дима билан». Говнорейтинг такого дерзкого сайта повышается, в результате чего растёт число говнокликов по рекламным баннерам.

Говнобаннеры – когда у говносайта заканчиваются бабки на водку и резиновых баб, они принимают стратегическое решение разместить на своих страницах говнорекламу. Говнореклама бывает текстовая («Жми здесь, чтобы отрастить елду») и графическая (фотка голой тётки и подпись – «нажми здесь, чтобы ей присунуть»).

Говнопопапы – это когда ты заходишь на сайт а тебе прямо в морду бросается говнореклама в салатовых цветах. Этот тонкий психологический приём призван повысить популярность рекламируемого говнобрэнда. Говнопопапы рекомендуются к использованию на всех говносайтах.

Говнорейтинг – это мерило популярности говносайтов. кульминация популярности – это когда твой сайт находится на первом месте в яндексе по запросу «жопа жопа жопа дима билан». Высокий говнорейтинг свидетельствует о неминуемом финансовом успехе говносайта.

Говноавторы – это доблестные рыцари инцернета, тоннами генерящие отборный говноконтент путём творческого приёма «цопи-паст». Эти сверхчеловеки проводят свои дни, обильно удобряя говносайты и говнофорумы. Самые лучшие говноавторы организуют свои собственные говносайты и переходят в разряд говностартаперов.

В заключение скажем, что администрация нашего ресурса горячо приветствует хуимбимбостинг и говнокомменты. Кстати да, жопа жопа жопа порнокартинки дима билан.

Про фізичні покарання дітей

Posted on Бер 1, 2011 in Не моє художнє

Сьогодні на “вдарив чоловік” вкотре прочитала в чиємусь блозі обурливе «ніхто не має морального права піднімати на тебе руку». І це писала мама своїй знайомій, яка сама недавно розповідала, “вліпила кілька разів по задниці, дитина наревілася і заснула”. Як це типово: я доросла мене бити не можна і чоловік сволота, бо піднімає руку на слабшу жінку, а дитину сама б’ю і вважаю, що бити можна і треба.

А паралелі провести тяжко? Чим ситуація коли мама б’є дитину нормальніша, ніж та коли чоловік б’є жінку? Та нічим – і те і те неприпустимо, навіть перше – набагато гірше, бо коли чоловік б’є дружину, то вона як людина доросла має більше можливостей протистояти, ніж мала дитина, яку б’є мама, або тато, або тим більше обоє.

Фізичні покарання бувають різні, це звісно не лише биття (руками, ременем, палицями тощо), а ще ставлення в кут, інше обмеження руху, мови тощо. Садисти відпочивають. Будь-які фізичні покарання мають однакову мету і наслідки, це те саме насильство, а різняться лише прояви. Думаю найпоширенішим з фізичним покарань є биття дітей.

Чи задумуються батьки, які б’ють своїх дітей над такими питаннями:

1. Як можна бити того кого любиш? Як можна бути жорстокою з тим кого любиш? Чи це допустимо? Достатньо поставити себе на місце того кого б’ють і подумати: а чи мені було би добре якби на мене підносила руку людина, яка мене любить і яку я люблю? Я думаю кожен дорослий скаже, що ні. Ну, окрім, відомої всім категорії людей, але я тут говорю не про збочення, а про нормальну поведінку. Коли ми когось любимо, то хочемо для цієї людини лише найкращого. А побої це не найкраще. То чи мама, яка б’є дитину дійсно її любить?

2. Як можна бити слабшого? Це чомусь вважається недопустим по відношенню до чужих, як же бити рідну дитину, яка є слабшою? Звісно, про це не думають, коли зривають злість на дитині, бо вона не становить загрози, не може за себе постояти.

3. Як не розуміти, що це завдає дитині болю не лише фізичного, але і психологічного і лишає слід на все життя? Бо биття дитину ображає, принижує, лякає, а ще робить або вразливою, або навпаки товстошкірою.

4. Як не хвилюватися за те, що дитина скопіює поведінку? А вона скопіює. Багато хто каже «мене били і нічого». Так як же нічого – навчили вирішувати проблеми тільки так. Чому дорослі жінки часто терплять сімейне насильство? Бо для них це варіант норми. Хочете щоб для вашої дитини сімейне насильство теж стало варіантом норми? Продовжуйте в тому ж дусі.

5. Чому дорослих бити не можна, а дитину можна, або ще кажуть, що треба? Хіба дитина річ чи наша власність? Якщо так, тоді дійсно можна робити, що завгодно. Якщо ні – то як можна бити? Над іншою особою закон, мораль і релігія заброняють чинити насильство, якщо ви вважаєте його допустимим, то може не вважаєте дитину повноцінною людиною? Часом кажуть що « мала дитина як тваринка» і видно ставляться відповідно…

В батьків є багато відмовок, виправдань, вигадок для застосування фізичних покарань:

1. Кажуть «кінець-кінцем мені увірвався тепрець», коли б’ють через відсутність конролю на собою, тобто в стані афекту. Це хіба слова дорослої людини? Ні, бо доросла людина має поводитися розумно, і адекватно, а невміння контролювати свої вчинки це зовсім не риса дорослої людини, це ознака інфантильності, тому тим більше ця риса не пасує батькам.

2. А «він мені на зло так робить» кажуть коли не розуміють поведінку своєї дитини і її реальні потреби. Дитина робить «на зло» коли сама почувається погано. Це спосіб привернути до себе увагу і варто поставитися з розуміням, а не карати за це прохання допомоги. До речі, поведінка нашої дитини – це результат нашого виховання. То за що бити? За власні прорахунки? Тоді пасує бити себе. Дивно карати іншу особу за власні помилки.

3. «Інакше не розуміє», це з серії «всі діти різні», улюбленої серії виправдань батьків для своєї нездатності до виховання без покарань. Так кажуть батьки, коли самі не мають розуміння, що биття не вирішує проблеми в цілому, а лише знімає її на певний час або видозмінює. І не розуміють, що так вони лише псують стосунки з дітьми і що це свідчення їхньої цілковитої нездатності знайти інший спосіб порозуміння.

4. « А дитина мене інакше не боїться, тому не слухається». Це ж добре. І добре те, що дитина не боїься батьків. І те що має власну думку, бажання чи емоції. Хіба можна справді хотіти, щоб рідна дитина боялася батьків? Любов і страх речі несумісні. Чи може, щоб слухати когось його обов’язково треба боятися? Ні, це не так. Те саме стосується тримання в страху погрозою покарання.

5. Кажу дитині «б’ю, бо люблю і хочу навчити доброго». Ця фраза вражає. А коли вас хтось битиме «бо люблю» ви як відреагуєте? Уявіть. Поставте себе на місце дитини і подумайте чи добре таке їй казати. Чого доброго вчить биття, крім того, що вчить поганого – хто сильніший, той правий?

6. «А щоб знав як другий раз не слухати». Та не буде дитина знати і пам’ятати, бо діти поводяться імпульсивно і з тих же причин часто роблять щось незумисно, як це не виглядало. Якщо буде слухатися через страх побиття, то занадто дорогою ціною. Чи надовго допомагає покарння биттям? Надовго змінює поведінку? Ні? Так і я про це ж.

7. «А я легко, він навіть не боїться того». Та справа ж не в тому. Ображає і принижує вже сам факт биття, так само як дорослу людину.

8. «Моя дитина за кілька хвилин вже і не пам’ятає того». Та невже? Згадайте своє дитинство, згадайте скільки всього ви приховували від батьків. Було таке? Було. Так само і наші діти вміють приикидатися, особливо робити вигляд, що «забули» те, що завдало їм болю. Це захисна реакція – заховати біль подалі.

Коли говорять про те якою має бути мама, то кажуть: добра, любляча, терпляча, мудра, а про тата: надійний, сильний, розумний. Коли батьки б’ють дітей, то мамі підходить інший опис: істерична, нервова, агресивна, татові: страшний, жорстокий, злий. При такій поведінці батьки виконують невластиві їм ролі і є загрозою для життя і здоров’я власних дітей. Хоча вони рідко це усвідомлюють, ще рідше змінюють звичну поведінку, але іноді трапляються і дива.

Я не втомлюся повторювати: призначення батьків – любити, захищати, вчити, радити, а не карати чи судити і тим більше не бути загрозою. Про це варто згадувати кожен раз коли виникне бажання застосувати фізичну силу до дітей, бо це не є нормальний метод виховання, скільки би казали, що так було завджи і нічого страшного в тому нема. До речі, всього сто років тому до жінки відносилися як до речі і чомусь сьогодні ніхто не каже, що так було завжди, значить, це нормально. Дорослі люди за свої права відстоюють самостійно, за дітей часто нема кому заступитися, якщо батьки перші на яких покладена функція захисту її не виконують. На жаль, жорстоке поводження з дітьми в нашому суспільстві швидше норма, але ця норма повинна стати пережитком і чим швидше це станеться – тим краще.

Джерело: detkamamka.at.ua

Портал для батьків “Малеча”