Posts made in Березень, 2007

смерть та забуття

Posted on Бер 27, 2007 in Щоденник

Якщо я помру – більшість і не помітить.. тому навіщо всі у мене питають дурне: як життя? Навіщо це запитують люди, яким абсолютно байдуже? Яка їм різниця як моє життя?

і коментарі

amelka wrote:
27 березень 2007 06:40 (UTC)
да ні убівайтєсь ви так… ви так ні убйотєсь))))
та то все довбані америкоси зі своїм “хаваю”, а ми хаваємо вже наслідки цієї повальної американізації…
ой не дарма бабуня казали, шо то всьо янкі колорадського жука на нас напустили, щоб ми мали чим зайнятися, вмісто літати у космос…

dyadechko_volyn wrote:
27 березень 2007 10:15 (UTC)
Насправді їм похер. То для зв’язки слів – від низького словарного запасу…

http://dyadechko-volyn.livejournal.com/1553.html

hronometer wrote:
27 березень 2007 10:36 (UTC)
а ти їхній відразу на похорон запрошуй. нехай подумають про вічне.

katrechka wrote:
27 березень 2007 12:07 (UTC)
Meni absol’utno ne bajduzhe… Nikoly… 4asom navit’ zanadto ne bajduzhe… Ot i govor’at’, sh4o Katr’a inkoly nadto perejmajet’s’a…
A koly pytaju (u tebe, 4y sh4e v kogos’), to meni to prosto potribno znaty…
Ho4a tut, u Sweden, ushe dl’a dekogo perejshla v rozr’ad nevyhovanyh – za vidsutnist’ podibnoji zvjazky na po4atku rozmovy abo za to, sh4o absol’utno sh4yro vidpovidaju na podibni pytann’a, sh4o, movl’av, herovo

an_3 wrote:
27 березень 2007 13:54 (UTC)
Запам’яталось
– А што ето значіть “Хау ар ю”?
– Как поживаєш ілі как діла
– Ім што інтєрєсна как я поживаю?
– Нє, нє інтєрєсна
– А чьо тагда спрашивают?
– Просто так, здесь всьо просто так, кромє дєнєг
© “Брат”

Я здебільшого коли питаю “Як діла?” або “Як справи?” або ще щось то означає що мені цікаво

olenka_ua wrote:
27 березень 2007 14:08 (UTC)
коли я запитую про це… то мені абсолютно не байдуже…

horowka wrote:
06 квітень 2007 22:59 (UTC)
не помітять…. не помітять моєї душі у натовпі…чи у зграї..чи як воно там називається у нас-янголів?..нагадай…(с)

кульбабки….

Posted on Бер 25, 2007 in Зовсім не моє

Mar. 25th, 2007 at 4:16 PM

люблю кульбабки….А ВИ????

присвячується усім кицям і котикам, яких люблю!!! :*

Posted on Бер 18, 2007 in Зовсім не моє

Mar. 18th, 2007 at 12:30 PM

) ВІД БІЛОГО ДО ЧОРНОГО (
Коли ти мене вперше поцілував, z білого маленького пухнастого кошеняти я перетворилася на дорослу чорну кішку, що гуляє сама по собі і робить усе, що їй zаманеться. Дивись, щоб одного раzу від твоїх божевільних любощів ця киця не перекинулася на хижу чорну пантеру і не встромила тобі у шию свої гострі zубки.

Не дивлячись ні на що, мені добре z тобою, просто добре. Подобається дивитися на тебе, слухати тебе, говорити z тобою. Чудово було бути маленьким кошеням, коли усі тебе жаліли, любили по своєму, і лагідно дивилися услід. Приємно було посидіти z ними і потеревенити ні про що.

Інша справа тепер. Чорна кішка не чекає на zахоплені та роzчулені погляди. Її проводжають інакше. У цих поглядах легко можна прочитати докір, підоzру, zневагу і … zаzдрість. Противно думати, що так дивляться на тебе усі. Хоча ні, деякі досить добре виховані, щоб робити вигляд, ніби усе так як раніше, просто чудово.

Можливо, я перестаралася, даючи волю фантаzіям? Можливо!

Але все частіше мені хочеться роzпушити хвіст і zашипіти на всіх. На всіх, крім маленького чорного кошеняти, який солодко муркоче, коли бажає, щоб його пестили, і просто йде, zадерши хвоста, коли хоче піти.

І я нічого не можу z цим вдіяти. Ти zнову йдеш. Я кусаю губи і мовчу. Ти не мій, ти – нічий, ти – сам по собі.

Zалишається підточити кігті, ліниво потягнутися й піти zайматися своїми справами, zаzирнувши мимохідь у дzеркало – чи не дивиться вже z нього хижа чорна пантера.

Наталя Шеремета “Банальності на синтепоні”

Москаль завжди совєтський

Posted on Бер 17, 2007 in Щоденник

Ця статя з Восокого Замку (Львів) дає прекрасну картину шо ***ь ше думає про CССР.

Бібліотека української літератури переросте у… «Співдружність»
Галина ГУЗЬО

Федеральна національно-культурна автономія українців Росії, Об’єднання українців Росії і регіональна громадська організація “Українці Москви” б’ють на сполох – звертаються до влади Москви і керівництва Росії із проханням-вимогою “припинити почате недальновидними чиновниками руйнування Бібліотеки української літератури”.

Бібліотека української літератури (БУЛ) – єдина подібна державна установа культури у Російській Федерації. Її з пафосом відкрили менше року тому. Обладнана бібліотека за останнім словом техніки. А тепер на її базі мають намір створити Бібліотеку національних літератур. “Наказом Управління культури Центрального адміністративного округу Москви 13 березня в Бібліотеку української літератури (БУЛ) на посаду директора призначений інший керівник, який не мав раніше ні до Бібліотеки, ні до української літератури ніякого відношення, – йдеться у зверненні перелічених вище організацій. – Тоді як колишній директор БУЛ була одним з її творців, пропрацювала в бібліотеці понад 12 років. Колективу співробітників офіційно оголошено про майбутню реорганізацію БУЛ. У зв’язку з цим бібліотека “зачиняється для перевірки фондів” і працюватиме “тільки на прийом книг”. Усі співробітники виводяться за штатний розклад, їм запропоновано йти у відпустку з наступним звільненням”.

– БУЛ створена за розпорядженням уряду Москви, збудована на його кошти й існує завдяки податкам громадян Росії, – сказала кореспонденту “ВЗ” новопризначена директор Бібліотеки української літератури Наталія Шаріна. – Проаналізувавши, ми з’ясували, що в Москві зараз проживає близько півтора мільйона азербайджанців, 1 млн. 100-200 тисяч татар, по 500 тисяч євреїв і грузинів, а української діаспори – близько 400 тисяч. Бібліотека української літератури опинилася “впереди планеты всей”. Тому в уряді Москви виникла ідея створити бібліотеки й інших національних літератур, які об’єдналися б у мережу під спільною назвою “Співдружність”. Йшлося про те, щоб базу БУЛ розширити, зокрема, фондами відділу національних літератур із Бібліотеки ім. Некрасова. Та жодного офіційного розпорядження на сьогодні немає.

– Я так розумію, вас призначили власне з метою розпочати реорганізацію БУЛ…

– Думаю, підставою для цього стали мої освіта, досвід роботи і адміністративно-організаційні навики. До понеділка, 12 березня, я очолювала Централізовану бібліотечну систему
№ 2, до якої входить шість самостійних бібліотек. За обсягами роботи – це у 8-10 разів більше. Мій загальний бібліотечний стаж – понад 25 років.

– БУЛ наразі закрили “для перевірки фондів”?

– Ні, бібліотека працює у звичному режимі. Приймаємо читачів, проводимо культурні заходи. Читачів на абонементі у нас – 1001 особа.

– Співробітникам бібліотеки запропонували піти у відпустку?

– Ні. Розглядається декілька варіантів. Якби сьогодні БУЛ закрили для переорганізації, то, за юридичними нормами, всіх працівників довелося б вивести за штатний розклад, а потім – набрати заново. Я працюю в цій бібліотеці лише третій день, та вже помітила великі кадрові проблеми – в особових справах я наразі не побачила працівників з вищою або хоча б середньою бібліотечною освітою…

– А ви маєте якесь відношення до України?

– Так, у мене там родичі живуть…

Пророцтва Шевченка

Posted on Бер 16, 2007 in Щоденник

Певно, лише один перелік наукових праць, присвячених вивченню літературної та художньої спадщини Т. Шевченка, становитиме поважне кількатомне видання (бібліографічні покажчики літератури налічують близько двадцяти тисяч праць найрізноманіт­ніших жанрів).
Геній Тараса Шевченка беззаперечний. У ньому гармонійно поєднано потяг до знань з нелицемірною християнською любов’ю до ближнього, титанічна праця над помноженням закладених Творцем талантів зробили з простого кріпака будителя занедбаної гідності українського народу. Донедавна його намагалися загнати в рамки атеїста, революціонера-демократа, гуманіста, борця з царатом, інтернаціоналіста (бачте — товаришував з поляками, казахами, а у засланні — з росі­янами, ще й намалював портрет афро-американця), зробити антиклерикалом, однодумцем таких шовіністів, як лихої пам’яті Віссаріон Бєлінський. Згадка про пашталакання новітньої бузини не заслуговує навіть на місце на сторінках шанованих видань.