хандра
Feb. 12th, 2007 at 9:42 PM
Просто, коли залишаєшся ввечері вдома сама і наплановуєш цілу купу різних справ: випрати білизну, вишити рушник, підготуватися до тесту…так не хочеться ніфіга робити – жах!!!
Самотність зжерає сили і натхнення.
Самотність злить і робить матюкливим стервом ту, що щойно ішла і сміялася снігу.
ХАНДРА…дра…дра..
Read Moreраденька!!! :)
Feb. 12th, 2007 at 9:46 PM
ось і створилася….дивно, ніхт не зрозуміло…поки пригадала англійську мову…а я не такий вже й чайничок! ))багато пишу, всюди…….ЖАХ!
ось ще щось….нещодавнє
вона хтіла приносити йому жовті хризонтеми щодня….можливо цього б не розуміли його батьки, бо ж квіти в цивілізованому суспільстві мають дарувати чоловіки своїм жінкам…..але тут все було навпаки…не так як у людей
вона завжди була не як у людей….а як у себе…дивно вона не жила в колбі, вона жила в казці!
Read Moreостанній уривок
Feb. 12th, 2007 at 9:30 PM
Останнім часом він тікав від людей…йому було незатишно і гірко серед тих з ким він прожив 21 рік в одному місті…його манили карпати, а може він просто любив висоти, любив підкорювати, любив сходити і підійматися…любив бути першим….він просто любив свободу…таке умовне філософське поняття….для нього вона була сенсом і світлом і мрією і даром…..Свобода…..самого себе….він чекав
вона
“її очі міняли колір”…коли із зелених ставали карими, коли ширилися зіниці і щось підступало до горла….”а руки як крила” любила повторювати вона про свої руки, мала мякенькі щічки і пух над губою, ніколи не була схожа на кішку, скоріш на кошеня..а він все одно лагідно називав її кицею…..а щодо рук……Авалон хотіла собі крила, щоб уміти літати, цим вона ще без крил поступово знайомилася і тренувалася…обходилося переломами й синцями….Авалон літала з других поверхів
Вона не хотіла крил…вона їх вже мала тому їй було ні для чого вирізати їх в спині, чи тренувати на витримку власного тіла…..Вона мала дужі жовті крила, вони не ховалися на ніч і хоча місця на ліжку лишалося мало, завжди було тепло й приємно спати загорнувшись у власні крила
(поглянь на свої плечі, там є Вони Крила…)
Жовті крила відлякували комах, жовті крила давали притулок рибам..
вона хотіла риб*ячий хвіст…він можливо б смердів оселедцем, з ним би було слизько спати і щоранку доводилося б вкидати білизну до пральної машинки…. та хвіст дарував стихію…
вони любили свої мінливі, тимчасові білкові форми…вони любили то у що їх поселив Бог…на цей час….вони любили як форми пахли, як форми терлися, як вони ж боліли…..
вони купалися без одягу….він бачив її у купальнику лише кілька разів, бо соціум їх очишені форми не любив…..соціум заздрив….доводилося одягатися…….
вони любили власні тіла
(роздягнися)
( 1 comment )
m:
Feb. 13th, 2007 08:47 am (UTC)
красиво.. КРАСИВО! красиво.. класно! супер!
не можна оприлюднювати приватки???
Feb. 12th, 2007 at 9:54 PM
13:01:33] Сьогодні я себе люблю1
[14:25:47] Оце поплавала!
[14:25:53] Красуня!
[14:26:06] Пів ванни води, пів ванни піни…
[14:26:11] ну…як я люблю
[14:26:19] Зелений чай
[14:26:40] І по 3 свічечки в кутках ванни
[14:27:02] Ніколи так не балділа!
[14:28:02]
[14:28:29] А тепер посохну і далі писатиму
[14:29:04] вся така ніжна, аж шовкова
[14:29:24] І пахну …
[14:29:28] мммм
[14:29:55] а ще класична музичка
[14:30:11] Щоб нічого зайвого в голову не лізло
[14:30:17] помріяла
[14:30:36] відпарила увесь непотріб з себе…
[14:30:55] і тепер така…………..
[14:31:09] А тебе люблю вдвічі більше
[14:31:23] Бо Ти–Я, а значить…..
[14:31:35]
[14:33:16] як же хороше…..
[14:35:41] Хочу Тобі це віддати…..щоб і Ти, мій рідненький, відчув,яке Ти добро і ніжність….
[14:35:45] бо так і є!
[14:38:59] Бо Ти –моя пісня, бо Ти–моє море, бо Ти –моя незвичайність!
[14:40:10] І якось так склалося, що Я знайшла Тебе і Себе в Тобі!
[14:42:07] Мій любий Сергійку, будь щасливим….буди замореним, але щасливим, будь мокрим, але щасливим, будь заклопотаним, але щасливим….я буду Твоїм щастям, якщо хочеш…
[14:42:18] Яким Ти є для мене!
[14:43:41] …
[14:44:46] ..Оце таке маленьке, закохане створіннячко, яке сидить в великому рушнику , бажає, щоб Ти його кохав!!!
[14:44:55]
[14:45:39] можеш нічого не казати і не відповідати навіть….просто відчуй мене…Добре?
[14:45:56] Цьом Тебе в носик!
( 3 comments )
m wrote:
Feb. 13th, 2007 08:54 am (UTC)
перепрошую, що перебив романтику.. але “цьом тебе в носик” в останнє чув від гарного знайомого ґея.. ))
h wrote:
Feb. 16th, 2007 07:34 pm (UTC)
все одно я була першою….а в носик…..
що за виправдання
я люблю його носик! а ти?
m wrote:
Feb. 16th, 2007 07:36 pm (UTC)
і я люблю!
з зошиту з анатомії
Feb. 12th, 2007 at 9:37 PM
– Розкажи мені…
– Не розкажу! : )
І в кімнаті стало тихо, так, наче, вона і не приходила.
Вона була з тих часто зустріваних дівчат, які бояться…. Боять-ся….Ся….тендітне равликово-м*яке, лунке і дзвінке диво, таке налякане самою собою.
Боялася свого подорослішання. Боялася думок, які народжувалися в її розумі і дерли ізсередини її дитяче тіло.
Вона пила хімічне какао вечорами.На підвіконні лампа форми чудної птахи. Блакитний пелікан зі світячимся жовтим дзьобом частенько заглядав у папір, що плакав під її дитячими ручками. Вона ховала у папір свій настрій. Бо нікуди більше його не приймали.
А він пив Чорне пиво.
«Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно…» – а так плакав чорно-білий кліп в екрані телевізора. Усе чомусь плакало!
Він не любив телевізора.
Звісно, за що його можна любити?
Він займає дірявість невикористаних хвилин. Хвилин життя, які горять, ні, здається, вони тліють. А він боявся тління життя і свого тління.
Вони були молоді…зеленаві пагони спільної весни.
Він побачив її взимку, коли довірившись внутрішньому м*якому серденьку вона не забула уточнити час і місце їх зустрічі.
(Згадай голос свого коханого!)
Серед голосів і мелодій навкруги завжди є та, котра подобається або ж ні, та котра зачіпає, дріботить по кожній твоїй клітинці від вушка — > туди, де тепло…
А вона злякалася його голосу. Бо відчула, що в його : «Слухаю» немає нічого неземного. Він така ж людина яквона! А значить вони разом стануть янголами, чи дияволами, а значить стіни між ними нема, нема п*єдесталів та гучностей, нема….ма!
Хіз войс воз соу софт енд…/…енд оф йо ефрейднес!!!
Read More